ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Запорізький природно-сільськогосподарський район (0303032304)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 40 28060.71
Багаторічні насадження 36 51330.71
Сіножаті 33 7971.73
Пасовища 27 5258.51
Розподіл агрогруп по с/г району

Запорізький природно-сільськогосподарський район (ПСГР-4) займає всю північну частину Запорізької області. До нього входять землі Вільнянського, Новомиколаївського, більшої частини Запорізького (північ Лівобережжя і все Правобережжя), північних частин Оріхівського та Гуляйпільського адміністративних районів.

Загальна площа Запорізького району становить 510,9 тис. га, із них рілля – 313,5 тис. га, багаторічні насадження – 8,0, сіножаті – 2,2, пасовища – 44,4 тис. га.

Геоморфологічно район знаходиться на північно–західній окраїні Причорноморської берегової рівнини, повністю займає Запорізьку внyтрішню рівнину й південну частину Придніпровської низовини, приуроченої до перехідної смуги від Дніпровсько-Донецької западини до приазовської частини Українського кристалічного масиву і Донецької складчастої області.

У ландшафтній структурі району значне місце займають лесові дуже розчленовані схили височин і височинні рівнини з чорноземами звичайними малогумусними, ярами та балками, врізаними в кристалічні породи. Своєрідності ландшафтам надають терасові, заплавні й придолинні яружно-балкові місцевості. На заплавних ландшафтах Кінки поширені різнотравно-злакові луки.

Домінантою в структурі ґрунтового покриву є чорноземи звичайні переважно важкосуглинкового та легкоглинистого гранулометричного складу.

Спокійніший рельєф, більша вирівненість поверхні знайшли своє відображення в дещо нижчій ураженості водною ерозією чорноземів звичайних порівняно з В’язівським районом. Значно менше і дефльованих відмін.

За поширенням помітне місце займають чорноземи на щільних глинах. Але еродованість їх дуже висока. З інших ґрунтів, які становлять структуру ґрунтового покриву району, можна відзначити лучно-чорноземні, намиті, лучні й чорноземно-лучні засолені та солонцюваті, лучно-болотні й болотні мулуваті ґрунти. Інші ґрунти займають незначну площу, з яких виділяються чорноземи на пісках, сформовані на надзаплавній терасі Дніпра.

Найбільш поширеними агровиробничими групами грунтів у районі є такі:

чорноземи звичайні середньогумусні глибокі важкосуглинкові та їх залишково- і слабосолонцюваті відміни (59е);

чорноземи звичайні середньогумусні і малогумусні середньосуглинкові та їх залишково- і слабосолонцюваті відміни (60д);

чорноземи звичайні середньогумусні і малогумусні важкосуглинкові та їх залишково- і слабосолонцюваті відміни (60е);

чорноземи звичайні малогумусні неглибокі важкосуглинкові та їх залишково- і слабосолонцюваті відміни (61е);

чорноземи переважно щебенюваті на елювії щільних карбонатних порід (щільна порода на глибині 50-150 см) важкосуглинкові (99е);

лучні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни важкосуглинкові (133е).

Орні угіддя району мають середній показник бонітування ґрунтів 40 балів, багаторічні насадження – 36, сіножаті - 33, пасовища – 27 балів.

Деградовані ґрунти орних земель представлені змитими ґрунтами та ґрунтами важкого гранулометричного складу. На дефльовані ґрунти припадає дещо менша площа.

Екологічна стабілізація в районі пов’язана з необхідністю припинення, насамперед, водно- та вітроерозійних процесів. У придніпровській смузі, де вони ускладнюються розвитком зсувів на черво-бурих глинах, питання боротьби з ерозійними і зсувними явищами набуває важливого державного значення.