ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

В'язівський природно-сільськогосподарський район (0303032303)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 37 25956.16
Багаторічні насадження 33 45627.3
Сіножаті 22 5314.49
Пасовища 26 5063.75
Розподіл агрогруп по с/г району

В’язівський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-3) займає південно-східну частину Донецько-Дніпровського округу. До нього входять землі Більмацького, Пологівського, Розівського, Чернігівського, південної частини Гуляйпільського, північних частин Бердянського, Приморського та східної частини Оріхівського адміністративних районів.

Загальна площа В’язівського району становить 633,3 тис. га, із них рілля – 471,0 тис. га, багаторічні насадження - 11,4, сіножаті – 6,6, пасовища – 89,4 тис. га.

Геоморфологічно район розташований у межах Приазовської височини, що виділяється як плато. Приазовська височина має загальну субширотну протяжність і є вододілом між лівобережними притоками Дніпра та річками, що впадають в Азовське море.

В ландшафтній структурі району головну роль відіграють лесові дуже розчленовані схили височин та височинні рівнини з чорноземами звичайними малогумусними, ярами і балками, врізаними в кристалічні породи, та дуже розчленовані височини з чорноземами звичайними малогумусними, ярами й балками, врізаними у кристалічні породи, денудаційними останцями («кам’яні могили»).

Ґрунтовий покрив досить одноманітний: абсолютно домінують фонові для цієї зони ґрунти – чорноземи звичайні переважно глинисті. Приуроченість району до Азовського плато з його ерозійно-небезпечним рельєфом зумовила формування на значних площах змитих варіантів згаданих ґрунтів. Крім того спостерігається висока ураженість цих ґрунтів вітроерозійними процесами (дефляція).

У структурі ґрунтового покриву району виділяються також чорноземи на щільних глинах. Великі площі припадають на чорноземи на елювії щільних порід здебільшого некарбонатних, які також, як і вищеописані ґрунти, представлені виключно змитими варіантами цих ґрунтів. Досить значні площі займають ґрунти гідроморфного ряду, що приурочені до річкових заплав, днищ балок, різних від’ємних елементів рельєфу: лучні й чорноземно-лучні переважно засолені й солонцюваті, лучно-болотні й болотні мулуваті.

Найбільш поширеними агровиробничими групами грунтів у районі є такі:

чорноземи звичайні середньогумусні і малогумусні легкоглинисті та їх залишково- і слабосолонцюваті відміни (60л);

чорноземи звичайні малогумусні неглибокі легкоглинисті та їх залишково- і слабосолонцюваті відміни (61л);

чорноземи на щільних глинах важкосуглинкові несолонцюваті і слабосолонцюваті (82е);

чорноземи переважно щебенюваті на елювії щільних порід (пісковиків, сланців, магматичних порід) легкоглинисті (95л);

чорноземи переважно щебенюваті на елювії щільних карбонатних порід (щільна порода на глибині 50-150 см) важкосуглинкові (99е);

чорноземи переважно щебенюваті на елювії щільних карбонатних порід (щільна порода на глибині 50-150 см) легкоглинисті (99л);

лучні, чорноземно-лучні і каштаново-лучні несолонцюваті і слабосолонцюваті засолені легкоглинисті ґрунти (134л).

Орні угіддя району мають середній показник бонітування ґрунтів 37 балів, багаторічні насадження – 33, сіножаті - 22, пасовища 26 балів.

Деградовані ґрунти орних земель представлені ґрунтами важкого гранулометричного складу.

Екологічна стабілізація у В‘язівському району полягає, передусім, у запобіганні ерозійним процесам. При сільськогосподарському використанні земель важливу роль відіграють агротехнічні та лісомеліоративні протиерозійні заходи. Землі прирічкових яружно-балкових місцевостей із великими скельними відслоненнями вздовж річок Обитічної, Кільтиччя, Берди, Каратюка доцільно використовувати під суцільне залісення.