ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Великобурлуцький природно-сільськогосподарський район (0203116303)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 51 31923.25
Багаторічні насадження 48 68440.95
Сіножаті 27 6522.33
Пасовища 32 6232.31
Розподіл агрогруп по с/г району

Великобурлуцький природно-сільськогосподарський район (ПСГР-3) розташований у північно-східній частині Харківської області, складається з двох відокремлених масивів і включає землі Великобурлуцького, Вовчанського, Шевченківського та західної частини Дворічанського і Куп’янського адміністративних районів.

Загальна площа Великобурлуцького району становить 555,9 тис. га, із них рілля – 336,3, багаторічні насадження – 2,6, сіножаті – 16,3, пасовища – 54,0 тис. га.

У геоморфологічному відношенні це південні відроги Середньоросійської області пластово-денудаційних підвищених рівнин. Поверхня району рівнинна з переважаючим нахилом з півночі на південь. Згідно з загальним нахилом поверхні течуть і основні річки: Оскол, Жеребець, Красна та інші; вони розрізають рівнину на окремі смуги, витягнуті майже в меридіональному напрямку. Тільки на північному заході і заході району нахил поверхні йде на південний захід, згідно якому направляються річки Великий Бурлук, Вовча, Плотва, Балаклейка та ін. Глибина врізу річкових долин досягає 125 м. Схили долин, особливо більш круті праві, порізані балками і ярами. Особливо густа сітка ярів в долинах річок Вовча і Великий Бурлук. Також багато ярів на правобережжі річки Оскол. Форми їх досить складні, розгалужені. Тут відмічається типовий яружно-балковий рельєф. Вздовж правого схилу долини річки Вовча фіксуються зсуви.

У ландшафтному відношенні для району характерна наявність поряд з лісостеповими місцевостями з типовими і опідзоленими чорноземами степових рівнинно-хвилястих місцевостей, на яких розвинені звичайні середньогумусні чорноземи. Значне місце займають тут урочища балок з широколистяними лісами, урочища балок з чагарниково-степовою рослинністю, а також урочища діючих ярів і промивин з бідною рослинністю, урочища зсувних цирків і конусів виносу, урочища крейдових відслонень та ін.

Грунтоутворюючі породи представлены лесами і лесовидними породами, в долинах річок – давніми і сучасними алювіальними відкладами, на окремих ділянках – елювієм карбонатних порід і глинами засоленими.

Найбільш поширеними агровиробничими групами грунтів у районі є такі:

ясно-сірі і сірі опідзолені важкосуглинкові ґрунти (29е);

темно-сірі опідзолені та слабореградовані важкосуглинкові ґрунти (40е);

чорноземи опідзолені і слабореградовані та темно-сірі сильнореградовані важкосуглинкові ґрунти (41е);

чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані важкосуглинкові (53е);

чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легкоглинисті (53л);

чорноземи на щільних глинах важкосуглинкові несолонцюваті і слабосолонцюваті (82е);

чорноземи на пісках незмиті та слабозмиті супіщані (92в);

лучні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни важкосуглинкові (133е);

лучно-чорноземні, лучні і дернові глейові середньо- і сильноосолоділі важкосуглинкові ґрунти та солоди (165е).

Орні угіддя району мають середній показник бонітування ґрунтів 51 бал, багаторічні насадження – 48, сіножаті – 27, пасовища – 32 бали.

Деградовані ґрунти орних земель представлені змитими та дефльованими ґрунтами, дещо меншу площу займають сформовані на щільних глинах ґрунти важкого гранулометричного складу.

У боротьбі з ерозійно-зсувними явищами необхідно поряд з впровадженням протиерозійної агротехніки створювати захисні лісові смуги і проводити залісення ярів.