ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Світловодський природно-сільськогосподарський район (0202083503)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 45 28329.8
Багаторічні насадження 36 51330.71
Сіножаті 37 8938.01
Пасовища 37 7206.11
Розподіл агрогруп по с/г району

Світловодський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-03) розташований в північно-східній частині Кіровоградської області і відноситься до зони Правобережного Лісостепу України (ЛС2), Придніпровського округу (VIІ).

Загальна площа природно-сільськогосподарського району становить 137,6 тис. га, з них: рілля – 47,2 тис. га, багаторічні насадження – 0,4 тис. га, сіножаті – 1,6 тис. га, пасовища – 1,6 тис. га.

Межує: з півночі – Черкаська область, із північного-сходу та сходу – Крименчуцьке водосховище та річка Дніпро, із південного-сходу – Онуфріївський (8) природно-сільськогосподарський район, із півдня –Кропивницький (6) природно-сільськогосподарський район, із заходу –Новоархангельсько-Олександрівський (2) природно-сільськогосподарський район.

За тепловими ресурсами та умовами зволоження відноситься до теплого, недостатньо зволоженого підрайону Кіровоградської області. Клімат помірно-континентальний. Середньомісячна температура повітря найтеплішого місяця липня +21,0 °С, найхолоднішого січня -5,3 °С, середньорічна +8,5 °С, середньорічна річна кількість опадів 511 мм (дані метеостанції Світловодськ). Тривалість безморозного періоду 159-164 дні, вегетаційного 207-215 днів. Найбільша кількість опадів до 60 % випадає в вегетаційний період. У зимовий період сніжний покрив через часті відлиги нестійкий. Гідротермічний коефіцієнт близько 0,95.

Територія району розташована на Українському кристалічному щиті. Рельєф району водно-ерозійного походження, вироблений давньою ерозійною діяльністю великих мас води. Характеризуються складним рельєфом, де площа схилів переважає площу плато, наявні глибокі балки і яри.

Водно-ерозійна мережа стародавня добре виражена представлена балочною системою річки Дніпро та його притоками.

Основними ґрунтоутворюючими породами району є лесовидні суглинки, на незначних територіях делювіальні і алювіальні відклади, піски та червоно-бурі глини. Лесовидні суглинки – тонкопориста, пальового кольору, відсортована, рихла, водопроникна порода. Мають вертикальну ділимість. Характерна особливість їх – наявність карбонатів, які спостерігаються  у формі плісняви. Наявність кальцію сприяє закріпленню органічних сполук, які являються основним джерелом поживних елементів і важливим фактором структуроутворення.

Підземні води на плато та схилах залягають глибоко і ніякого впливу на процес ґрунтоутворення не мають, зволоження ґрунтів повністю залежить від кількості атмосферних опадів.

Природна рослинність була представлена злаково-бобовим різнотрав’ям, на даний час збереглася тільки по балках та на заплавах, невеликі території вкриті широколистяними та хвойними лісами.

Ґрунтовий покрив Світловодського природно-сільськогосподарського району представлений наступними ґрунтовими відмінами – чорноземи опідзолені, чорноземи реградовані в різній мірі, чорноземи типові малогумусні, незначні території займають темно-сірі ґрунти, на днищах балок заплавах різного рівня утворились гігроморфні та напівгідроморфні ґрунти.

Темно-сірі опідзолені та слабо реградовані грунти, чорноземи опідзолені та слабореградовані в основному легкосуглинкового та середньосугликового механічного складу на лесовидних суглинках утворився під впливом як підзолистого так і дернового процесів ґрунтоутворення, які поперемінно змінювали один одного проте вплив останнього був набагато триваліший.

Профіль цих ґрунтів чітко деференційований на горизонти колоїдного елювію та ілювію,гумусово-елювіальний горизонт має глибину від 35 до 45 см, оструктурений (горіхувата структура), ілювіальні горизонти менш гумусовані, слабо ущільнені, спостерігається перерозподіл колоїдів по профілю. Сформован, таким чином, ґрунти  мають профіль глибиною до 115 см.

Темно-сірі опідзолені та слабореградовані ґрунти, чорноземи опідзолені та слабореградовані мають задовільні фізико-хімічні властивості і непоганий поживний режим.

Чорноземи типові малогумусні, чорноземи реградовані та сильно реградовані в основному легкосуглинкового та середньосугликового механічного складу.

Чорноземи типові малогумусні утворились на лесовидних суглинках під впливом дернового процесу ґрунтоутворення.

Чорноземи реградовані та сильно реградовані утворились під впливом як підзолистого так і дернового процесів ґрунтоутворення, але вплив останнього був набагато триваліший, що сприяло нагромадженню органічних речовин в верхніх шарах ґрунту. Ілювіальний горизонт став більш пухким, насичений увібраними основами.

Ґрунтовий профіль описуваних ґрунтів ділиться на три горизонти. Верхній горизонт глибиною від 39 до 45 см, темно-сірого кольору, структура в основному зерниста, в орному шарі більш розпорошена. Нижче два перехідні горизонти, які містять менші запаси гумусу і поживних речовин, особливо другий перехідний, характеризуються значною переритістю кротовинами. Загальна глибина профілю складає від 105 до 115 см.

Чорноземи типові малогумусні, чорноземи реградовані та сильнореградовані мають добрі фізико-хімічні властивості і хороший поживний режим.

Чорноземи на пісках утворились на борових терасах р. Дніпро та її приток під пологом трав’янистої та лісової рослинності. Дані ґрунти аналогічні вище описаним, але легкий механічний склад, який вони успадкували від ґрунтоутворюючої породи, сприяє високій аерації та їх водопроникності. Вони містять незначні запаси гумусу і поживних речовин.

Чорноземи на червоно-бурих глинах утворились на схилах, де відсутні лесовидні суглинки, в умовах дернового процесу ґрунтоутворення. Дані ґрунти аналогічні вище описаним, але  ґрунтоутворюючі породи обумовили свої особливі властивості.

Чорноземи намиті та лучно-чорноземні ґрунти утворились на днищах балок, шлейфах схилів та заплавах високого рівня річок на делювіальних та алювіально-делювіальних відкладах. Вони багаті на гумус і поживні речовини, але особливі умови водного режиму дещо понижують їх родючість.

Чорноземно-лучні та лучні ґрунти утворились на днищах балок та заплавах річок на делювіальних та алювіально-делювіальних відкладах  при участі лучної рослинності в умовах періодичного надмірного зволоження при значному впливі акумулятивної діяльності делювіальних стічних і річкових вод.

Мулувато-болотні та лучно-болотні ґрунти утворились в результаті дернового процесу ґрунтоутворення на алювіально-делювіальних відкладах в різко виявлених гігроморфних умовах при постійному капілярному зв’язку з грунтовими водами і особливому режимі поверхневих вод.

Інтенсивне використання ґрунтів сприяло розвитку ерозійних процесів, яке привело до збільшення еродованих площ в результаті постійного змиву разом з частиною гумусово-елювіального горизонту втрачено і частину колоїдної органічної речовини – гумусу.

На початку 1995 року в Кіровоградскій області було розроблено регіональну програму захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель, яка передбачала використання угідь ефективно і за цільовим призначенням та їх охорону. Згідно з цією програмою частина середньо-, та сильноеродованих ґрунтів було виведено під залуження та консервацію.

В даний час розробляються проекти землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, щоб зменшити антропогенне навантаження.