ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Старобешівський природно-сільськогосподарський район (0303051405)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 52 33075.88
Багаторічні насадження 47 59885.83
Сіножаті 32 7730.17
Пасовища 32 6232.31
Розподіл агрогруп по с/г району

Старобешівський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-05)  знаходиться в південно-східній частині Донецької області. В нього входять Амвросїївський і Старобешівський адміністративні райони.

Загальна площа природно-сільськогосподарського району становить 231,2 тис.га, з них: рілля – 146,1 тис.га, багаторічні насадження – 2,3 тис.га, сіножаті –  0,3  тис.га,  пасовища 21,4 тис.га.

В  геморфологічному відношенні цей район знаходиться в межах Приазовської височини і південних відрогів Донецького кряжу.

Поверхня Приазовської височини досить інтенсивно розчленована річковими долинами, балками і ярами. Корінні плато являють собою високі ділянки  порізані  розгалуженими  і глибокими  балками  на  міжбалкові широкі і вузькі вододіли. Головними елементами рельєфу міжбалкових вододілів є схили різної довжини і крутизни, що призводять до розвитку ерозійних процесів. На більш вузьких вододілах площа схилових земель значно більша, а процеси ерозії інтенсивніші. Схили балок спадисті, північні – добре задерновані, південні – круті, розмиті ярами.

В долинах рік добре виділяються заплава і лесова тераса.

Південна частина Донецького кряжу має похилохвилясту поверхню з загальним нахилом на південь, рельєф увалисто-грядовий, сильно розчленований яружно-балковою системою придолинних територій, унаслідок чого тут розвиваються ерозійні процеси лінійного і площинного характеру, що призводить до інтенсивного змиву і розмиву грунтів.

Територія району має помірне зволоження, середня кількість опадів (556 мм) з гідротермічним коефіцієнтом 0,9-1,0, тому сприятлива для вирощування сільськогосподарських культур.

Серед ґрунтоутворюючих порід в районі домінують леси і лесовидні суглинки та алювіально-делювіальні відклади, місцями грунтоутворює елювій магматичних і вапнякових порід.

На зволоження території найбільш впливають грунтові води четвертинних відкладів, які в межах району залягають глибше 10 м і не мають  впливу на грунтотворення. Досить важливим фактором є ступінь дренування території, чим більше і глибше вона дренована, тим нижчий рівень стояння грунтових вод. В днищах балок і долинах річок рівень грунтових вод коливається від 0,5 до 1,5-2,0 м, що призводить до різного ступеня заболочення і оглеєння грунтів.

На території району, в рослинному покриву, переважають злаки, бобові та пристосоване до посушливих умов різнотрав'я.

В грунтовому покриві природно-сільськогосподарського району домінують (понад 80%) чорноземи звичайні малогумусні і середньогумусні важкосуглинкові і легкоглинисті  (агрогрупи 58д, 58е, 58л, 61л), чорноземи переважно щебенюваті на елювії щільних магматичних і карбонатних порід (агрогрупи 95д, 95е, 95л, 99д, 99е, 99л, 101д, 101е, 101л, 102е, 102л).

Ці грунти, переважно, характеризуються високою родючістю, потужність гумусових горизонтів становить 55-75 см, вміст гумусу 4,2-6,6%. Вони добре забезпечені поживними речовинами, мають нейтральну кислотність.

Переважно на грядах, спадистих та крутих схилах балок і річкових долин поширені дернові грунти на елювію масивно-кристалічних та вапнякових порід (агрогрупи 97г, 97д, 97е, 97л, 98г, 98д, 98е, 98л, 103д, 103е, 103л, 104г, 104д ,104е, 104л). Профіль їх 25-40 см, вміст гумусу 2,0-3,4%, забезпеченість поживними речовинами невисока.

Особливо цінні агровиробюничі групи грунтів в цьому природно-сільськогосподарському районі 58д, 58е, 59л, 60д, 60е, 60л, 121е, 121л. Малопродуктивні і деградовані грунти займають значну площу, серед них переважають агрогрупи (66е, 66л, 67е, 67л, 97д, 97е, 98е, 103е, 103л, 104е, 104л).

Рілля займає в цьому районі 75% від загальної площі сільськогосподарських угідь. В структурі посівних площ переважають озимі зернові культури й кукурудза на зерно, а потім соняшник.

Основними рекомендаціями щодо підвищення родючості грунтів є внесення підвищених норм мінеральних добрив, а також проведення попереджувальних і активних протиерозійних заходів боротьби з площинним змивом і лінійною ерозією.