ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Шахтарський природно-сільськогосподарський район (0303051403)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 42 26715.14
Багаторічні насадження 44 55608.27
Сіножаті 27 6522.33
Пасовища 24 4674.23
Розподіл агрогруп по с/г району

Шахтарський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-03) знаходиться в східній частині Донецької області. В нього увійшли Шахтарський, південна частина Артемівського, східна частина Костятинівського та південна частина Ясинуватського  адміністративних районів.

Загальна площа природно-сільськогосподарського району становить 475,7 тис.га, з них: рілля – 165,4 тис.га, багаторічні насадження – 4,7 тис.га, сіножаті – 1,5 тис.га, пасовища – 43,8 тис.га.

В геоморфологічному відношенні район, в основному, знаходиться в межах   Донецького   кряжу.  Це  горбиста  денудаційна,  найбільш  піднята   його

частина (головний вододіл) і має вигляд плосковипуклої поверхні, де добре виділяється плоскорівнинне плато шириною понад 3 км. На північ від головного вододілу рельєф має хвилястий увалисто-грядовий характер та сильно розчленований яружно-балковою системою придолинних територій.

З елементів рельєфу переважають по площі схили різної протяжності і крутизни, внаслідок чого тут поширені еродовані грунти.

Південна частина Донецького кряжу має похилохвилясту поверхню з загальним нахилом на південь. В цілому, рельєф цього природно-сільськогосподарського району, в більшій мірі, малосприятливий для обробітку грунтів і ведення сільськогосподарського виробництва.

Що стосується зволоження, то це найбільш вологозабезпечений район області, тут випадає 556 мм опадів.

Серед грунтотворчих порід в районі домінують леси і лесовидні суглинки, в межах Донецького кряжу поширені продукти вивітрювання (елювій, корінних порід сланців, пісковиків, вапняків карбонату, крейдо-мергелів тощо).

На зволоження території найбільш впливають грунтові води четвертинних відкладів, які в межах району залягають глибше 10 м і на мають на  грунтотворення не мають впливу.

На території району, в рослинному покрову, переважає різнотравно-типчаково-ковилова рослинність, яка в даний час зберіглася на схилах балок.

В грунтовому покрові природно-сільськогосподарського району домінують (біля 50%) чорноземи переважно щебенюваті на елювії щільних карбонатних порід середньо-, важкосуглинкові і легкоглинисті, їх слабозмиті відміни  (агрогрупи 99д, 99е, 99л, 101д, 101е, 101л, 102д, 102е, 102л ). Вони характеризуються невисокою родючістю, потужність гумусових горизонтів становить 45-55 см, вміст гумусу 4,6-5,4%, мають нейтральну і лужну реакцію грунтового розчину.

Значні площі займають чорноземи звичайні середньогумусні глибокі важко суглинкові і легкоглинисті (агрогрупи 58е, 58л), чорноземи звичайні малогумусні глибокі середньо-, важкосуглинкові і легкоглинисті (агрогрупи 60д, 60е, 60л), чорноземи звичайні малогумусні неглибокі важкосуглинкові і легкоглинисті (агрогрупа  61л).

Ці грунти, переважно, характеризуються високою родючістю, потужність гумусових горизонтів становить 65-75 см, вміст гумусу 4,5-6,5%. Вони добре забезпечені поживними речовинами, мають нейтральну кислотність.

Переважно на грядах, спадистих та крутих схилах балок і річкових долин поширені дернові грунти на елювію масивно-кристалічних та вапнякових порід (агрогрупи 97г, 97д, 97е, 97л, 98г, 98д, 98е, 98л, 103г, 103д, 103е, 103л, 104г, 104д, 104е, 104л). Профіль їх (25-40 см), вміст гумусу 2,0-3,4%, забезпеченість поживними речовинами погана.

Особливо цінні агровиробничі групи грунтів в цьому природно-сільськогосподарському районі 58е, 58л, 60д, 60е, 60л, 121е, 121л. Малопродуктивні і деградовані грунти займають значну площу, серед них переважають агрогрупи 66е, 66л, 67е, 67л, 97д, 97е, 98е, 103е, 103л, 104е, 104л.

Рілля займає у цьому районі 75% від загальної площі сільськогосподарських угідь. В структурі посівних площ переважають озимі зернові культури й кукурудза на зерно, потім соняшник.

Основними рекомендаціями щодо підвищення родючості грунтів є внесення помірних норм мінеральних добрив, а також проведення попереджувальних і активних протиерозійних заходів боротьби з площинним змивом і лінійною ерозією.