ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Новоархангельсько-Олександрівський природно-сільськогосподарський район (0202073502)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 52 32736.66
Багаторічні насадження 49 69866.81
Сіножаті 33 7971.74
Пасовища 30 5842.79
Розподіл агрогруп по с/г району

Новоархангельсько-Олександрівський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-02) розташований північно-західній та північній частинах Кіровоградської області. Відноситься до зони Правобережного Лісостепу України (ЛС2), Середньо-Дніпровсько-Бугського округу (VI).  

Загальна площа природно-сільськогосподарського району становить 337,7 тис. га, з них: рілля – 211,2 тис. га, багаторічні насадження – 1,8 тис. га, сіножаті – 4,9 тис. га, пасовища – 18,2 тис. га.

Межує: з півночі – Черкаська область, із сходу – Світловодський (3), з півдня – Кропивницький (6), Маловисківський (5), Добровеличківський (4), з заходу – Благовіщенський (1) природно-сільськогосподарські райони Кіровоградської області.

За тепловими ресурсами та умовами зволоження відноситься до теплого, достатньо зволоженого підрайону Кіровоградської області. Клімат помірно-континентальний. Середньомісячна температура повітря найтеплішого місяця липня +19,6 °С, найхолоднішого січня -6,0 °С, середньорічна +7,7 °С, середньорічна річна кількість опадів 558 мм (дані метеостанції Новомиргород). Тривалість безморозного періоду 159-164 дні, вегетаційного 207-215 днів. Найбільша кількість опадів (до 65 %) випадає в вегетаційний період. У зимовий період сніжний покрив через часті відлиги нестійкий. Гідротермічний коефіцієнт в середньому близько 1,05.

Територія природно-сільськогосподарського району розташована на Українському кристалічному щиті, в межах Придніпровської височини. Поверхня — підвищена, полого хвиляста лесова рівнина, розчленована долинами річок, балками, ярами. Рельєф водно-ерозійного походження, вироблений давньою ерозійною діяльністю великих мас води. Характеризується широко- та середньохвилястим рельєфом. Території, прилеглі до річкових долин, характеризуються найбільш складним рельєфом, з розгалуженою балково-яружною мережею. Площа схилів тут переважає площу плато на відміну від вододільних плато.

Водно-ерозійна мережа стародавня, представлена добре виробленими річковими долинами та пов’язаною з ними розгалуженою балочною системою. Найкрупніші річки в межах природно-сільськогосподарського району – Синюха, Велика Вись.

Основна ґрунтоутворююча порода – леси та лесовидні суглинки. Це четвертинні відклади різного механічного складу, пальового кольору, тонкопористої будови, без шаруватості. Мають вертикальну ділимість, тому легко розмиваються на схилах. Характерна їх особливість  – наявність карбонатів.  Кальцій сприяє закріпленню органічних сполук, які являються основним джерелом поживних елементів і важливим фактором структуроутворення. По днищах балок ґрунтоутворюючими породами слугують делювіальні відклади, які утворились внаслідок ерозійно-акумулятивної діяльності вод атмосферних опадів, по долинах річок – алювіальні відклади, що являють собою фактично перевідкладені делювіальними потоками леси. Також на піщаних терасах річок зустрічаються стародавні алювіальні відклади легкого механічного складу. На невеликих територіях, переважно на прибалочних схилах, по балках в якості ґрунтоутворюючих порід виступають червоно-бурі глини, піски, продукти вивітрювання елювію кристалічних порід.

Підземні води на плато та схилах залягають глибоко і ніякого впливу на процес ґрунтоутворення не мають. Зволоження ґрунтів тут повністю залежить від кількості атмосферних опадів.

Природна рослинність в минулому була представлена злаково-бобовим різнотрав’ям, на даний час збереглася тільки по балках та на заплавах. Невеликі території вкриті широколистяними лісами.

Ґрунтовий покрив Новоархангельсько-Олександрівського (2) природно-сільськогосподарського району відзначається строкатістю, що є характерним для лісостепової зони. Найпоширенішими грунтовими відмінами є чорноземи типові, чорноземи опідзолені та в різній мірі реградовані, значно менші території  займають сірі, темно-сірі ґрунти та їх опідзолені чи реградовані відміни. По днищах балок, на заплавах різного рівня утворились гігроморфні та напівгідроморфні ґрунти. Чорноземи на пісках, елювії кристалічних порід, червоно-бурих глинах мають обмежене поширення.

Сірі опідзолені грунти – це власне підзолисті лісостепові грунти, що сформувались в результаті підзолистого процесу ґрунтоутворення під покривом широколистяних лісів. Характеризуються чіткою диференціацією профілю на горизонти колоїдного елювію та ілювію, без ознак чорноземного процесу ґрунтоутворення.

Темно-сірі опідзолені грунти та чорноземи опідзолені різного механічного складу, в основному середньосугликового, важкосуглинкового та                                   легкоглинистого. Характеризуються складним генезисом. Утворились на лесових породах в результаті сумісної дії підзолистого та дернового процесів ґрунтоутворення, які поперемінно змінювали один одного, при цьому вплив останнього як правило був триваліший. Поєднують в собі ознаки підзолистих грунтів (спостерігається перерозподіл колоїдів по профілю, профіль чітко деференційований на горизонти колоїдного елювію та ілювію, при цьому їх вираженість залежить від тривалості підзолистого процесу грунтоутворення, підвищена кислотність грунтового розчину) та чорноземних грунтів (гумусованість грунтового профілю, слабке порушення структури). Гумусово-елювіальний горизонт має глибину від 35 до 45 см, добре гумусований, ілювіальні горизонти менш гумусовані, більш ущільнені. Чорноземи опідзолені відзначаються вищим вмістом гумусу та кращими фізико-хімічними характеристиками порівняно з темно-сірими опідзоленими.

В цілому, вказані грунти мають задовільні фізико-хімічні властивості і непоганий поживний режим.

Темно-сірі слабо реградовані, реградовані, чорноземи слабореградовані, реградовані та сильнореградовані – це остепнені, змінені давньою землеробською діяльністю опідзолені грунти. Різного механічного складу, переважно середньосугликового, важкосуглинкового та легкоглинистого. Характеризуються також складним генезисом, в їх формуванні приймали як підзолистий, так і значно переважаючий дерновий процес ґрунтоутворення. Чим довший був процес реградації, тим більше грунти за своїми властивостями наближаються до чорноземів та менше в них ознак підзолистого процесу грунтоутворення. Порівняно з опідзоленими, характеризуються окарбувачуванням раніше вилугуваних горизонтів, що приводить до поліпшення  структурного стану, зрихленням грунтової маси, більшою гумусованістю, менш вираженим ілювіальним горизонтом, покращеними фізико-хімічними властивостями.

Вказані грунтові відміни відзначаються хорошими фізико-хімічними властивостями та поживним режимом.

Чорноземи типові утворились на лесових породах під впливом дернового процесу ґрунтоутворення. Характеризуються глибоким, добрегумусованим профілем  (в середньому 100-115 см), високим вмістом поживних речовин та гумусу, вміст якого поступово зменшується з глибиною, сприятливими фізико-хімічними властивостями. Ґрунтовий профіль описуваних ґрунтів ділиться на три горизонти. Верхній (гумусовий) горизонт темно-сірого кольору, глибиною 40-45см, з найбільш агрономічно цінною зернистою структурою, яка в орному шарі дещо розпорошена. Нижче розташовані два перехідні горизонти, які містять менші запаси гумусу і поживних речовин, особливо другий перехідний, характеризуються значною переритістю кротовинами. 

Чорноземи типові мають найкращі із зональних грунтів фізико-хімічні властивості та поживний режим в природно-сільськогосподарському районі.

Чорноземи на пісках зустрічаються на терасах річок Синюха, Тясмин, Велика Вись або на нижніх третинах схилів.  За генезисом аналогічні, вище описаним, але відзначаються легким механічним складом, який вони успадкували від ґрунтоутворюючої породи. Характеризуються глибоким гумусованим профілем,  високою водопроникністю, аерацією та пористістю, вилугованістю, але містять  мало гумусу та поживних речовин, слабооструктурені.

Чорноземи на червоно-бурих глинах та чорноземи на елювії кристалічних порід  утворились на схилах, де відсутні лесові породи, в умовах дернового процесу ґрунтоутворення. Дані ґрунти аналогічні вище описаним, але ґрунтоутворюючі породи обумовили їх особливі властивості. Порівняно з аналогічними грунтами на лесах мають погіршені загальні водно – фізичні властивості. Червоно-бурі глини мають більшу вологоємкість і меншу водопроникність. Грунти, що на них сформувались, в’язкі, відзначаються більшою здатністю до запливання та утворення кірки, важчі в обробітку. Чорноземи на елювії кристалічних порід  засмічені уламковим матеріалом по профілю та з поверхні.

Чорноземи намиті та лучно-чорноземні ґрунти сформувались на днищах балок, шлейфах схилів та заплавах високого рівня на делювіальних та алювіально-делювіальних відкладах. Характеризуються глибоким профілем, високим вмістом гумусу та поживних речовин. 

Чорноземно-лучні та лучні ґрунти належать до дернового типу ґрунтоутворення. Утворились на днищах балок та заплавах річокна делювіальних та алювіально-делювіальних відкладах під покривом лучної рослинності в умовах неглибокого залягання підґрунтових вод та постійному капілярному зв’язку з ними і особливому режиму поверхневих вод. Зазнають періодичного надмірного зволоження. Відначають оглеєністю частини профілю. Характеризуються високим вмістом гумусу та поживних речовин.

Інтенсивне використання ґрунтів сприяло розвитку ерозійних процесів, яке привело до збільшення еродованих площ в результаті постійного змиву разом з частиною гумусово-елювіального горизонту втрачено і частину колоїдної органічної речовини – гумусу.