ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Михайлівський природно-сільськогосподарський район (0403032306)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 38 26657.68
Багаторічні насадження 30 38498.03
Сіножаті 28 6763.89
Пасовища 26 5063.75
Розподіл агрогруп по с/г району

Михайлівський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-6) розташований на північно-західному краю Дніпровсько-Приазовського природно-сільськогосподарського округу. До нього входять землі Кам’янсько-Дніпровського, більшої (північної) частини Михайлівського, північної частини Веселівського, південної частини Василівського та західної частини Токмацького адміністративних районів.

Загальна площа Михайлівського району становить 422,8 тис. га, із них рілля – 279,7 тис. га. багаторічні насадження – 8,6, сіножаті – 1,6, пасовища - 16,4 тис. га.

Територія району із півночі обмежена Каховським водосховищем, із сходу – річками Молочною та Карачокраком, і тільки на півдні не має чіткої орографічної межі. Тектонічно район відповідає північно-східному краю Причорноморської западини, де поверхня кристалічних порід поступово знижується у південно-західному напрямку. В цьому напрямку збільшується потужність осадової товщі. На схилах долин Дніпра та Молочної відслонюються неогенові відклади: вапняки, пісковики, мергелі, піски. Понтичні відклади перекриті червоно-бурими глинами (15-25 м) і лесовими породами загальною потужністю 20-25 м.

Геоморфологічно район являє собою низовинну рівнину. Поверхня її має незначне розчленування; прирічкові території порізані балками та ярами, в прибережній смузі водосховища розвиваються зсувні процеси. Рівнинність вододільних плато порушується подами, плоскодонними балками-роздолами, які відкриваються до великих подів Присивашшя.

У районі Кам’янки-Дніпровської відмічається система лівобережних надзаплавних терас широтної ділянки долини Дніпра між селом Велика Знам’янка і західними околицями села Балки. Система терас витягнута із заходу на схід на 35-40 км, максимальна ширина її - близько 15 км. Вона складена піщаними відкладами. Спостерігаються піщані горби різних форм і замкнуті котловини видування. Відносна висота цих горбів досягає 6-8 м. Глибина котловин видування - 3-5 м. Максимальні абсолютні відмітки поверхні фіксуються в примолочанській частині – 108 м (біля села Богданівки), середні висоти коливаються від 75 до 90 м. Відзначається загальний нахил поверхні з північного сходу на південний захід.

У ландшафтній структурі району важливу роль відіграють лесові слабодреновані рівнини з чорноземами південними малогумусними в поєднанні з лучно-чорноземними, дерновими оглеєними ґрунтами і глеєсолодями подів. Останні на фоні розораних степових рівнин виділяються темно-зеленими плямами лучно-болотної рослинності. Їх використовують переважно як сіножаті та пасовища.

Північно-східну частину району займають лесові рівнини з чорноземами звичайними малогумусними у поєднанні з лучно-чорноземними та дерновими глейовими ґрунтами подів. Тут виділяється Михайлівський адміністративний район із рівнинно-улоговинним типом місцевості з розкішним озелененням населених пунктів і прекрасним розвитком полезахисних лісосмуг. Характерною особливістю ландшафтного устрою території є велика кількість подів.

У структурі ґрунтового покриву домінують чорноземи звичайні. Значне місце також займають лучно-чорноземні засолені й солонцюваті ґрунти, а також лучні та чорноземно-лучні засолені й солонцюваті, намиті ґрунти. Інші ґрунти практично відсутні.

Найбільш поширеними агровиробничими групами грунтів у районі є такі:

чорноземи звичайні середньогумусні і малогумусні середньосуглинкові та їх залишково- і слабосолонцюваті відміни (60д);

чорноземи звичайні малогумусні неглибокі легкосуглинкові та їх залишково- і слабосолонцюваті відміни (61г);

чорноземи звичайні малогумусні неглибокі середньосуглинкові та їх залишково- і слабосолонцюваті відміни (61д);

чорноземи звичайні малогумусні неглибокі важкосуглинкові та їх залишково- і слабосолонцюваті відміни (61е);

чорноземи на пісках незмиті та слабозмиті супіщані (92в);

лучно-чорноземні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни легкосуглинкові (121г);

лучно-чорноземні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни середньосуглинкові (121д).

Орні угіддя району мають середній показник бонітування ґрунтів 38 балів, багаторічні насадження - 30, сіножаті - 28, пасовища – 26 балів.

Деградовані ґрунти орних земель представлені перезволоженими та заболоченими ґрунтами, значно менші площі припадають на дефльовані та засолені ґрунти.

Оптимізація землекористування пов’язана, передусім, із наданням екологічно доцільного напряму використання подових земель, а також із стабілізацією водно- та вітроерозійних процесів.