ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА）
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Луцький природно-сільськогосподарський район (ПСГР-6) розташований у південній частині Волинської області. До нього входять землі Луцького, Володимир-Волинського, Локачинського, Іваничівського, Горохівського, Рожищенського та Ківерцівського адміністративних районів.

Загальна площа Луцького району становить 386,4 тис. га, із них рілля - 245,8 тис. га, багаторічні насадження - 2,1, сіножаті - 14,8, пасовища – 15,2 тис. га.

Територія району поділяється на три частини – західну, східну і південну з різними фізико-географічними особливостями і відповідно системами ведення сільськогосподарського виробництва.

Західна частина являє собою хвилясту рівнину, що піднімається на 240-250 м над рівнем моря і розчленовану пологими балками з широкими заболоченими днищами і терасованими долинами з обширними заплавами, також часто заболоченими. Найбільш розповсюдженим типом грунтів є сірі та світло-сірі опідзолені легкосуглинкові грунти. Тільки на надзаплавних терасах Західного Бугу зустрічаються порівняно невеликі площі опідзолених чорноземів і навіть потужних малогумусних чорноземів. В місцях виходу на денну поверхню мергелів зустрічаються (невеликими площами) дерново-карбонатні грунти. Легкий гранулометричний склад грунтів сприяє розвитку площинної і лінійної ерозії. В деякіх місцях тут збереглися ліси, які займають близько 10 % площ.

Характерною особливістю східної частини району є значне розповсюдження надзаплавних терасових місцевостей з опідзоленими і глибокими малогумусними чорноземами і плоскохвилястих місцевостей з переважанням опідзолених чорноземів. Згадані типи місцевостей займають більше 70 % всієї площі району, і таким чином ця частина за якістю сільськогосподарських земель має найкращі природні умови для розвитку землеробства. Порівняно незначні площі займають горбисті місцевості з темно-сірими і сірими опідзоленими грунтами та заплавні місцевості з лучними і лучно-болотними грунтами. Завдяки тому, що землеробство ведеться тут з давніх часів, ліси збереглися фрагментарно, невеликими масивами, які складають 5 % всієї площі. Невеликі тут і площі луків, не більше 10 % загальної площі; майже всі вони заплавні. В цілому ця частина района характеризується поєднанням сприятливих агрокліматичних умов з високою природною родючістю грунтів, що створює передумови для вирощування широкого асортименту зернових, технічних, кормових, овочевих і садо-ягідних культур.

Південну частину району займає Повчанська височина. Вона відзначається найбільшими абсолютними висотами і сильним розчленуванням рельєфу, який місцями має майже горбогірний характер. Абсолютні висоти в багатьох місцях перевищують 300 м. Преважаючим типом грунтів є сірі і світло-сірі опідзолені, які на більш пологих підніжжях схилів заміщуються опідзоленими чорноземами. Грунтовий покрив значно еродований і потребує здійснення комплексу найширших протиерозійних заходів.

Грунтоутворюючі породи представлені лесами і лесовидними породами, подекуди – елювієм карбонатних порід.

У структурі ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь району превалюють темно-сірі опідзолені ґрунти, чорноземи опідзолені та світло-сірі й сірі опідзолені ґрунти.

         Найбільш поширеними агровиробничими групами грунтів у районі є такі:

         дерново-підзолисті та дернові неоглеєні і глеюваті глинисто-піщані ґрунти на піщаних відкладах (5б);

         дерново-підзолисті та дернові неоглеєні і глеюваті супіщані ґрунти на піщаних відкладах (5в);

         ясно-сірі і сірі опідзолені легкосуглинкові ґрунти (29г);

         темно-сірі опідзолені та слабореградовані легкосуглинкові ґрунти (40г);

         чорноземи опідзолені і слабореградовані та темно-сірі сильнореградовані легкосуглинкові ґрунти (41г);

         чорноземи типові і чорноземи сильнореградовані слабозмиті легкосуглинкові (53г);

         лучні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни легкосуглинкові (133г);

         лучні, чорноземно-лучні і каштаново-лучні несолонцюваті і слабосолонцюваті засолені легкосуглинкові ґрунти (134г);

         лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато-болотні неосушені ґрунти (141);

         торфовища середньоглибокі і глибокі слабо- і середньорозкладені, неосушені (150).

Орні угіддя району мають середній показник бонітування грунтів 38 балів, багаторічні насадження - 42, сіножаті - 25, пасовища - 29 балів.

Інтенсивний розвиток ерозійних процесів завдає великих збитків сільському господарству. Виконання комплексу гідротехнічних, фітомеліоративних і агротехнічних протиерозійних заходів в районі є невідкладним першочерговим завданням.