Назва сільськогосподарських угідь | Бал бонітету | Капіталізований рентний дохід, грн |
---|---|---|
Piлля (перелоги) | 39 | 24059.99 |
Багаторічні насадження | 56 | 79847.78 |
Сіножаті | 37 | 8938.01 |
Пасовища | 23 | 4479.47 |
Канівсько-Чигиринський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-3) розташований у крайній східній правобережній частині Черкаської області. До нього входять землі Канівського, східної частини Корсунь-Шевченківського, Городищенського, Смілянського, західної частини Чигиринського і землі окремих сільських рад Кам’янського адміністративних районів.
Загальна площа Канівсько-Чигиринського району становить 294,2 тис. га, із них рілля - 112,9 тис. га, багаторічні насадження – 1,8, сіножаті - 11,4, пасовища - 17,3 тис. га.
Район знаходиться на східній окраїні Придніпровської височини в межах канівських льодовиково-тектонічних дислокацій. Останні найяскравіше проявляються у Канівському районі за характером горбистих вододільних просторів та розвитком яружно-балкової мережі. Горбистий ерозійний рельєф сприяє інтенсивному стоку і створює умови для розвитку ерозійних процесів. Тут спостерігається, головним чином, лінійна ерозія. Район – один із найбільш уражених яружною ерозією не тільки у межах провінції, але й усієї України. Гідрографічна мережа представлена річками Рось, Росава, Вільшанка, Тясмин та їх притоками. Густота річкової мережі становить 0,33 км/км².
Складні умови рельєфу визначають мозаїчність у розподілі грунтово-рослинних комплексів. Переважають ясно-сірі і сірі середньо- та сильнозмиті ґрунти на схилах балок і підвищених пасом, горбів та останцевих ділянок лесового плато. У хвилястих межиріччях і на пологих схилах поширені сірі й темно-сірі опідзолені слабозмиті ґрунти, на ділянках плато – чорноземи типові та опідзолені.Середня температура січня –5,4°, липня +19,1°. Опадів випадає за рік 519 мм. Період із температурою понад 10 °С триває 170 днів.
Грунтоутворюючі породи представлені лесами і лесовидними породами, на окремих ділянках – давніми та сучасними алювіальними відкладами.
У структурі ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь переважають чорноземи типові, темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені і ясно-сірі й сірі опідзолені ґрунти. На орних угіддях також превалюють ці ґрунти.
Найбільш поширеними агровиробничими групами грунтів у районі є такі:
ясно-сірі і сірі опідзолені легкосуглинкові ґрунти (29г);
темно-сірі опідзолені та слабореградовані легкосуглинкові ґрунти (40г);
чорноземи опідзолені і слабореградовані та темно-сірі сильнореградовані легкосуглинкові ґрунти (41г);
чорноземи типові млогумусні та чорноземи сильнореградовані легкосуглинкові (53г);
чорноземи типові млогумусні та чорноземи сильнореградовані середньосуглинкові (53д);
лучно-чорноземні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни легкосуглинкові (121г);
лучні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни легкосуглинкові (133г);
лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато-болотні неосушені ґрунти (141);
торфовища середньоглибокі і глибокі слабо- і середньорозкладені, неосушені (150);
комплекси деформованих ґрунтів на ділянках активних зсувів (221).
Орні угіддя мають середній показник бонітування ґрунтів 39 балів, багаторічні насадження - 56, сіножаті - 37, пасовища – 23 бали.
Деградовані ґрунти орних земель представлені змитими ґрунтами. Інтенсивний розвиток ерозійних процесів завдає великих збитків сільському господарству. Виконання комплексу протиерозійних заходів у цьому районі є невідкладним першочерговим завданням.