ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Ізмаїльський природно-сільськогосподарський район (0401015107)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 42 26715.14
Багаторічні насадження 41 49904.86
Сіножаті 31 7488.6
Пасовища 30 5842.79
Розподіл агрогруп по с/г району

Ізмаїльський  природно-сільськогосподарський район (ПСГР-07) Одеської області займає крайню південно-західну частину території Одеської області. В нього увійшли Ізмаїльський, Кілійський та південна частина Татарбунарського адміністративні райони.

Загальна площа природно-сільськогосподарського району складає 378,2  тис. га, з них: рілля – 345,3 тис. га, багаторічних насаджень - 18,4 тис. га, сіножатей – 1,3 тис. га, пасовищ – 22,2 тис. га.

Клімат району теплий, сприятливий для вирощування різних видів культурних рослин, в тому числі плодових та винограду.

По метеорологічним даним річна кількість опадів складає 350-370 мм. Безморозний період триває 300 днів. Зима м'яка, коротка, вона продовжується біля 2,5 місяців і характеризується частими відлигами. Середня місячна температура повітря самого холодного місяця січня - 2,5. Період з температурою понад +10°С становить 195 днів. Найбільша кількість опадів припадає на червень - липень. Висота снігового покриву 10 см.

Нестача вологи є одним з головних негативних факторів в цьому районі. Тому в боротьбі з посухою велика роль належить всьому агротехнологічному комплексу направленому на нагромадження та зберігання вологи в ґрунті.

В геоморфологічному відношенні район відноситься до Придунайської рівнини, що є частиною Причорноморської низини, яка представляє собою відкриту, слабохвилясту степову рівнину, розчленовану озерами, річковими долинами та балками, з загальним ухилом на південь і південний-схід – до річки Дунай.

У цьому напрямку витягнуті широкі водорозділи, перевищення найбільш високих точок яких над днищем долини коливається від 80 до 30м.

Територія району розчленована долинами річок: Ташбунар, Великий та Малий Катлабух, Еніка. Вони відносяться до типу рівнинних, переважно снігового і дощового живлення. Ґрунтове живлення їх надто незначне, внаслідок чого влітку і, нерідко, взимку вони пересихають.

 Південна частина району омивається рікою Дунай.  Уздовж долини річки простежуються дві, а по берегам озер і притоків – три тераси.

Більшу частину плавнів Дунаю займають понижені заболочені місця , де уповільнений стік атмосферних опадів протікає в умовах близького залягання ґрунтових вод.

Найбільш поширеною ґрунтоутворюючою породою районі є леси і лесовидні суглинки, які характеризуються просадочністю.

Незначну площу, переважно на схилах та на делювіальних шлейфах, займають перевідкладені, змиті з вододілів лесовидні суглинки.

Третинні глини, як ґрунтотворні породи, виступають на схилах, де верхні яруси лесів змиті. Серед них виділяються червоно-бурі  глини. Загальною рисою цих глин є важкий механічний склад, в яких фракція мулу часто складає більше 50%. Тому вони дуже пластичні, внаслідок чого на них завжди спостерігаються зсуви.

Долино-балковий комплекс ґрунтотворних порід представлений алювіальним, алювіально-делювіальним та подовим генетичними типами порід, які приурочені до терас, днищ балок та подових знижень.

Природна рослинність цього району представлена вузьколистими ксерофіт ними асоціаціями, де є панівними типчак овечий, та низькорослі полини. В заплавах річок, особливо в їх пониззях значну питому вагу в травостої займають солестійкі рослини, солянки, кермек та ін..

Ґрунтовий покрив достатньо різноманітний. Переважають чорноземи звичайні неглибокі та чорноземи південні на лесах їх змиті відміни. Переважно вони середньо- і важкосуглинкового механічного складу (агрогрупи 61е, 65е, 71д, 74д, 75д, 75е, 76д, 76е).

Особливо цінні агровиробничі групи грунтів в цьому районі (71д,71е, 121д, 121е).

Сільськогосподарська освоєність території району надзвичайно висока. У зв’язку з великою розораністю і розвитком ерозійних процесів, якісний стан сільськогосподарських угідь погіршується, що призводить до збільшення площ деградованих і малопродуктивних земель (агрогрупи 66д, 75д, 75е, 76д, 76е, 93в, 125е, 164д).