ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Добровеличківський природно-сільськогосподарський район (0202073504)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 52 32736.66
Багаторічні насадження 47 67015.1
Сіножаті 39 9421.14
Пасовища 31 6037.55
Розподіл агрогруп по с/г району

Добровеличківський природно-сільськогосподарський район (ПСГР - 4) розташований в західній частині Кіровоградської області і відноситься до зони Правобережного Лісостепу України, Середньо-Дніпровсько-Бугського округу.

Загальна площа природно-сільськогосподарського району становить 185,7 тис. га, з них: рілля – 132,7 тис. га, багаторічні насадження – 1,9 тис. га, сіножаті – 1,6 тис. га, пасовища – 5,9 тис. га.

Межує: з північного-заходу та півночі – Благовіщенський (01) природно-сільськогосподарський район, із півночі – Новоархангельсько-Олександрівський (02) природно-сільськогосподарський район, із сходу – Маловисківський (05) природно-сільськогосподарський район, із південного-сходу – Кропивницький (06) природно-сільськогосподарський район, із півдня – Миколаївська область.

За тепловими ресурсами та умовами зволоження відноситься до теплого, достатньо зволоженого підрайону Кіровоградської області. Клімат помірно-континентальний. Середньомісячна температура повітря найтеплішого місяця липня +19,8°С, найхолоднішого січня -5,5°С, середньорічна +8,0°С, середньорічна річна кількість опадів 568 мм (дані метеостанції Помічна). Тривалість безморозного періоду 159-164 дні, вегетаційного 209-215 днів. Найбільша кількість опадів до 68% випадає в вегетаційний період. У зимовий період сніжний покрив через часті відлиги нестійкий. Гідротермічний коефіцієнт близько 1,0.

Територія району розташована на Українському кристалічному щиті, в межах Придніпровської височини. Рельєф водно-ерозійного походження, вироблений давньою ерозійною діяльністю великих мас води. Території що прилягають до річки Синюха і її приток характеризуються більш складним рельєфом, де площа схилів переважає площу плато, наявні глибокі балки і яри, на решті території рельєф набагато спокійніший, там переважають рівні вододільні плато.

Водно-ерозійна мережа стародавня добре виражена представлена балочною системою річки Південний Буг та його притоками.

Основними ґрунтоутворюючими породами району є леси, на незначних територіях делювіальні і алювіальні відклади, піски, червоно-бурі глини та продукти вивітрювання елювію кристалічних порід. Леси – четвертинні відклади, пальового кольору, тонкопористої будови без шаруватості. Мають вертикальну ділимість, тому легко розмиваються на схилах. Характерна особливість їх – наявність карбонатів. Наявність кальцію сприяє закріпленню органічних сполук, які являються основним джерелом поживних елементів і важливим фактором структуроутворення.

Підземні води на плато та схилах залягають глибоко і ніякого впливу на процес ґрунтоутворення не мають, зволоження ґрунтів повністю залежить від кількості атмосферних опадів.

Природна рослинність була представлена злаково-бобовим різнотрав’ям, на даний час збереглася тільки по балках та на заплавах, невеликі території вкриті широколистяними лісами.

Ґрунтовий покрив Добровеличківського природно-сільськогосподарського району представлений наступними ґрунтовими відмінами – чорноземи опідзолені, чорноземи реградовані в різній мірі, чорноземи типові малогумусні, на днищах балок заплавах різного рівня утворились гідроморфні та напівгідроморфні ґрунти.

Чорноземи опідзолені та слабореградовані в основному важкосугликового та легкоглинистого механічного складу утворились на лесових породах під впливом як підзолистого так і дернового процесів ґрунтоутворення, які поперемінно змінювали один одного проте вплив останнього був набагато триваліший.

Профіль цих ґрунтів чітко деференційований на горизонти колоїдного елювію та ілювію, гумусово-елювіальний горизонт має глибину від 39 до 45 см, оструктурений (горіхувата структура), ілювіальні горизонти менш гумусовані, слабо ущільнені, спостерігається перерозподіл колоїдів по профілю. Сформовані, таким чином, ґрунти  мають профіль глибиною до 112 см

Чорноземи опідзолені та слабо реградовані мають задовільні фізико-хімічні властивості і непоганий поживний режим.

Чорноземи типові малогумусні, чорноземи реградовані та сильно реградовані, в основному, важкосугликового та легкоглинистого механічного складу.

Чорноземи типові малогумусні утворились на лесових породах під впливом дернового процесу ґрунтоутворення. Чорноземи реградовані та                    сильнореградовані утворились під впливом, як підзолистого так і дернового процесів ґрунтоутворення, але вплив останнього був набагато триваліший, що сприяло нагромадженню органічних речовин в верхніх шарах ґрунту. Ілювіальний горизонт став більш пухким, насичений увібраними основами.

Ґрунтовий профіль описуваних ґрунтів ділиться на три горизонти. Верхній горизонт глибиною від 39 до 45 см, темно-сірого кольору, структура в основному зерниста, в орному шарі більш розпорошена. Нижче два перехідні горизонти, які містять менші запаси гумусу і поживних речовин, особливо другий перехідний, характеризуються значною переритістю кротовинами. Загальна глибина профілю складає від 105 до 116 см.

Чорноземи типові малогумусні, чорноземи реградовані та сильнореградовані мають добрі фізико-хімічні властивості і хороший поживний режим.

Чорноземи на пісках утворились на боровій терасі р. Синюха під пологом трав’янистої рослинності. Дані ґрунти аналогічні вище описаним, але легкий механічний склад, який вони успадкували від ґрунтоутворюючої породи, сприяє високій аерації та їх водопроникності. Вони містять незначні запаси гумусу і поживних речовин.

Чорноземи на червоно-бурих глинах та чорноземи на елювії кристалічних порід  утворились на схилах, де відсутні лесові породи в умовах дернового процесу ґрунтоутворення. Дані ґрунти аналогічні вище описаним, але ґрунтоутворюючі породи обумовили свої особливі властивості.

Чорноземи намиті та лучно-чорноземні ґрунти утворились на днищах балок, шлейфах схилів та заплавах високого рівня річок на делювіальних та алювіально-делювіальних відкладах. Вони багаті на гумус і поживні речовини, але особливі умови водного режиму дещо понижують їх родючість.

Чорноземно-лучні та лучні ґрунти утворились на днищах балок та заплавах річок на делювіальних та алювіально-делювіальних відкладах  при участі лучної рослинності в умовах періодичного надмірного зволоження при значному впливі акумулятивної діяльності делювіальних стічних і річкових вод.

Мулувато-болотні та лучно-болотні ґрунти утворились в результаті дернового процесу ґрунтоутворення на алювіально-делювіальних відкладах в різко виявлених гігроморфних умовах при постійному капілярному зв’язку з грунтовими водами і особливому режимі поверхневих вод.

Інтенсивне використання ґрунтів сприяло розвитку ерозійних процесів яке привело до збільшення еродованих площ в результаті постійного змиву разом з частиною гумусово-елювіального горизонту втрачено і частину колоїдної органічної речовини – гумусу