ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Чорнобильсько-Бородянський природно-сільськогосподарський район (0102043201)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 15 10339.77
Багаторічні насадження 12 17110.24
Сіножаті 22 5314.49
Пасовища 18 3505.67
Розподіл агрогруп по с/г району

Чорнобильсько-Бородянський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-1) знаходиться у північно-західній правобережній частині Київської області і включає землі Бородянського, Поліського, Вишгородського, Іванківського, Макарівського і Фастівського адміністративних районів.

Загальна площа Чорнобильсько-Бородянського району становить 774,7 тис. га, із них рілля – 184,6 тис. га, багаторічні насадження – 2,0, сіножаті - 36,5, пасовища – 26,9 тис. га.

Поверхня району являє собою акумулятивну рівнину, із загальним нахилом на північний схід та схід. Річкові долини менш глибокі й більш широкі ніж у Житомирському Поліссі, мають заплаву і надзаплавні тераси, що досягають значної ширини. Надзаплавні тераси складені пісками, які піддаються еоловій обробці.

З поверхні осадові відклади мезозой-кайнозою перекриті суцільним покровом водно-льодовикових пісків потужністю 20-30 м. Останні часто перевіваються вітром. Фрагментарно залягає морена, особливо на межиріччях. Заплави річок складені сучасним алювієм. Тут є невеликі лесові «острови» - біля Іванкова, Бородянки, більшість із них тяжіють до межі моренно-зандрової рівнини з лесовим плато.

Особливості геолого-геоморфологічної будови, зокрема рівнинність, невеликі схили, незначна розчленованість поверхні, сприяють розвитку процесів заболочування. В заплаві Ірпеня проведені меліоративні роботи щодо осушення.

Грунтоутворюючі породи представлені переважно водно-льодовиковими відкладами, у північно-західній частині району – мореною. На окремих ділянках грунтоутворюючі породи представлені лесами і лесовидними породами. В долинах річок значна роль сучасних алювіальних відкладів.

У ґрунтовому покриві району переважають дернові слабо- і середньопідзолисті ґрунти; крім того тут є дернові, лучні, болотні та світло-сірі ґрунти.

Найбільш поширеними агровиробничими групами грунтів у районі є такі:

дерново-підзолисті та дернові неоглеєні і глеюваті глинисто-піщані ґрунти на піщаних відкладах (5б);

дерново-підзолисті та дернові неоглеєні і глеюваті супіщані ґрунти на піщаних відкладах (5в);

дерново-підзолисті глеюваті супіщані ґрунти на супіщаних відкладах (8в);

дерново-підзолисті глеюваті супіщані ґрунти на суглинкових відкладах (9в);

дерново-підзолисті і підзолисто-дернові глейові легкосуглинкові ґрунти (14г);

ясно-сірі і сірі опідзолені глеюваті супіщані ґрунти (33в);

лучні ґрунти супіщані і легкосуглинкові (133в, 133г);

лучні легкосуглинкові ґрунти (134г);

лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато-болотні неосушені ґрунти (141);

торфово-болотні ґрунти і торфовища мілкі неосушені (145);

торфовища середньоглибокі і глибокі слабо- і середньорозкладені, неосушені (150);

дернові неглибокі глеюваті супіщані ґрунти (175в);

дернові неглибокі глейові глинисто-піщані і супіщані ґрунти (177б, 177в).

         Орні угіддя району мають середній показник бонітування грунтів 15 балів, багаторічні насадження - 12, сіножаті - 22, пасовища - 18 балів.

Оптимізація землекористування пов’язана із забезпеченням екологічно доцільного використання ґрунтів легкого гранулометричного складу та боротьби з заболоченням і перезволоженням ґрунтів.