ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Черкаський природно-сільськогосподарський район (0203097102)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 44 27144.6
Багаторічні насадження 42 59885.84
Сіножаті 37 8938.01
Пасовища 33 6427.07
Розподіл агрогруп по с/г району

Черкаський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-2) розташований, головним чином, у межах першої надзаплавної тераси Дніпра. До нього входять землі Черкаського, південно-західної частини Золотоніського, окремі земельні масиви Чорнобаївського і Корсунь-Шевченківського адміністративних районів.

Загальна площа Черкаського району становить 291,5 тис. га, із них рілля - 89,3 тис. га, багаторічні насадження - 2,5, сіножаті - 7,9, пасовища - 9,7 тис. га.

Геоморфологічно - це давня долина Дніпра, де розвинуті заплава, перша і друга надзаплавні тераси. На правобережжі терасова рівнина відокремлена від корінного берега давньорусловим зниженням, яке зайнято річками Тясмин та Ірдинь. Північна частина терасової рівнини відокремлена від південної підвищеним Мошногірським кряжем, що являє собою крайову частину льодовиково-тектонічних утворень. На лівобережжі район займає заплаву й першу надзаплавну терасу Дніпра. Тут характерне закономірне чергування двох видів ландшафтів – заплавного і заплавно-борового. Генетично ці ландшафти пов’язані між собою, хоча й відрізняються за віком і складовими місцевостей.

За характером та інтенсивністю заплавних процесів ландшафт заплави розчленовується на кілька місцевостей різного віку і степеня сформованості й також відрізняється за висотою і ступенем зволоження. Ландшафт борової тераси представлений окремими масивами, які розділені давньорусловими зниженнями заплавного характеру. Місцевості мають горбисту поверхню. Біля підніжжя підвищених пасом і горбів розміщені широкі котли видування. Горбистість рельєфу борової тераси особливо добре виражена на південь від села Ліплявого, де горби утворюють окремі масиви. Нижче від Ірклієва піски борової тераси затоплені водами водосховища. Рослинність борової тераси порівняно однорідна. Найпоширеніші сухі бори на бідних дерново-слабопідзолистих ґрунтах. Продуктивність місцевостей борової тераси при сільськогосподарському використанні дуже низька.

Найбільші площі займають місцевості лесової тераси з чорноземами типовими. Монотонність її рівнинного рельєфу порушується неглибокими улоговинами стоків і пологими балками. Схил тераси до водосховища прорізаний мілкими крутими ярками. У межиріччі Росі й Вільшанки борова тераса має полого-хвилясту поверхню і піщані дерново-підзолисті ґрунти. Найвища цінність місцевостей борової тераси в лісових масивах. Загальна площа їх – понад 40 % усієї площі району. Ліси – бори і субори. До заплав приурочені низинні болота, зокрема Ірдинське, де є значні поклади торфів, що розробляються. Води Кременчуцького водосховища затопили великі простори заплавної тераси, утворюючи смуги мілководдя, особливо на лівому березі.

Грунтоутворюючі породи представлені лесами і лесовидними породами, а також давніми і сучасними алювіальними відкладами.

У структурі ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь переважають чорноземи типові, лучні та чорноземно-лучні ґрунти, темно-сірі опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені.

Найбільш поширеними агровиробничими групами грунтів у районі є такі:

         дерново-прихованопідзолисті і дернові слаборозвинені піщані ґрунти на перевіюваних пісках (1а);

         дерново-підзолисті та дернові неоглеєні і глеюваті піщані ґрунти на піщаних відкладах (5а);

         дерново-підзолисті та дернові неоглеєні і глеюваті глинисто-піщані ґрунти на піщаних відкладах (5б);

         дерново-підзолисті та дернові неоглеєні і глеюваті супіщані ґрунти на піщаних відкладах (5в);

         дерново-підзолисті та дернові неоглеєні і глеюваті легкосуглинкові ґрунти на піщаних відкладах (5г);

         підзолисто-дернові супіщані ґрунти (13в);

         ясно-сірі і сірі опідзолені легкосуглинкові ґрунти (29г);

         ясно-сірі і сірі опідзолені глеюваті легкосуглинкові ґрунти (33г);

         темно-сірі опідзолені та слабореградовані легкосуглинкові ґрунти (40г);

         чорноземи опідзолені і слабореградовані та темно-сірі сильнореградовані легкосуглинкові ґрунти (41г);

         чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легкосуглинкові (53г);

         лучно-чорноземні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни легкосуглинкові (121г);

         лучні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни легкосуглинкові (133г);

         лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато-болотні неосушені ґрунти (141);

         лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато-болотні солончакові неосушені ґрунти (143);

         торфовища середньоглибокі і глибокі слабо- і середньорозкладені, неосушені (150);

         лучно-чорноземні, лучні і дернові глейові середньо- і сильноосолоділі легкосуглинкові ґрунти та солоді (165г).

Орні угіддя району мають середній показник бонітування ґрунтів 44 бали, багаторічні насадження - 42, сіножаті - 37, пасовища – 33 бали.

Деградовані і малородючі ґрунти орних земель представлені ґрунтами легкого гранулометричного складу, перезволоженими та змитими грунтами. Оптимізація землекористування пов’язана, насамперед, із забезпеченням екологічно доцільного використання ґрунтів легкого гранулометричного складу й змитих ґрунтів.