ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Благовіщенський природно-сільськогосподарський район (0202073501)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 56 35254.87
Багаторічні насадження 54 76996.07
Сіножаті 42 10145.85
Пасовища 36 7011.35
Розподіл агрогруп по с/г району

Благовіщенський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-1) розташований в західній частині Кіровоградської області і відноситься до зони Правобережного Лісостепу України, Середньо-Дніпровсько-Бугського округу.

Загальна площа природно-сільськогосподарського району становить  195,1 тис. га, з них: рілля – 124,6 тис. га, багаторічні насадження – 1,2 тис. га, сіножаті – 2,2 тис. га, пасовища – 6,6 тис. га.

Межує: з півночі – Черкаська область, із сходу – Новоархангельсько-Олександрівський (2) природно-сільськогосподарський район, із півдня – Добровеличківський (4) природно-сільськогосподарський район, із південного-заходу – Одеська область, із заходу – Вінницька область.

За тепловими ресурсами та умовами зволоження відноситься до теплого, достатньо зволоженого підрайону Кіровоградської області. Клімат помірно-континентальний. Середньомісячна температура повітря найтеплішого місяця липня +19,5 °С, найхолоднішого січня -5,1 °С, середньорічна +8,1 °С, середньорічна кількість опадів 582 мм (дані метеостанції Гайворон). Тривалість безморозного періоду 159-164 дні, вегетаційного 207-215 днів. Найбільша кількість опадів до 66 % випадає в вегетаційний період. У зимовий період сніжний покрив через часті відлиги нестійкий. Гідротермічний коефіцієнт близько 1,05.

Територія району розташована на Українському кристалічному щиті, в межах Придніпровської височини. Рельєф водно-ерозійного походження, вироблений давньою ерозійною діяльністю великих мас води. Території, що прилягають до річки Південний Буг і його приток, характеризуються більш складним рельєфом, де площа схилів переважає площу плато, наявні глибокі балки і яри, на решті території рельєф набагато спокійніший, там переважають рівні вододільні плато.

Водно-ерозійна мережа стародавня добре виражена представленою балочною системою річки Південний Буг та його притоками.

Основними ґрунтоутворюючими породами району є леси, на незначних територіях делювіальні і алювіальні відклади, червоно-бурі глини та продукти вивітрювання елювію кристалічних порід. Леси – четвертинні відклади, пальового кольору, тонкопористої будови без шаруватості. Мають вертикальну ділимість, тому легко розмиваються на схилах. Характерна особливість їх – наявність карбонатів. Наявність кальцію сприяє закріпленню органічних сполук, які являються основним джерелом поживних елементів і важливим фактором структуроутворення.

Підземні води на плато та схилах залягають глибоко і ніякого впливу на процес ґрунтоутворення не мають, зволоження ґрунтів повністю залежить від кількості атмосферних опадів.

Природна рослинність була представлена злаково-бобовим різнотрав’ям, на даний час збереглася тільки по балках та на заплавах, невеликі території вкриті широколистяними лісами.

Ґрунтовий покрив Благовіщенського природно-сільськогосподарського району представлений наступними ґрунтовими відмінами – чорноземи опідзолені, чорноземи реградовані в різній мірі, чорноземи типові малогумусні, незначні території займають темно-сірі ґрунти, на днищах балок заплавах різного рівня утворились гідроморфні та напівгідроморфні ґрунти.

Темно-сірі опідзолені та слабореградовані грунти, чорноземи опідзолені та слабореградовані, в основному, важкосугликового та легкоглинистого механічного складу утворились на лесових породах під впливом як підзолистого так і дернового процесів ґрунтоутворення, які поперемінно змінювали один одного, проте вплив останнього був набагато триваліший.

Профіль цих ґрунтів чітко диференційований на горизонти колоїдного елювію та ілювію, гумусово-елювіальний горизонт має глибину від 35 до 45 см, оструктурений (горіхувата структура), ілювіальні горизонти менш гумусовані, слабоущільнені, спостерігається перерозподіл колоїдів по профілю. Сформовані, таким чином, ґрунти  мають профіль глибиною до 110 см.

Темно-сірі опідзолені та слабореградовані ґрунти, чорноземи опідзолені та слабореградовані мають задовільні фізико-хімічні властивості і непоганий поживний режим.

Чорноземи типові малогумусні, чорноземи реградовані та  сильно реградовані, в основному, важкосугликового та легкоглинистого механічного складу.

Чорноземи типові малогумусні утворились на лесових породах під впливом дернового процесу ґрунтоутворення. Чорноземи реградовані та сильнореградовані утворились під впливом, як підзолистого, так і дернового процесів ґрунтоутворення, але вплив останнього був набагато триваліший, що сприяло нагромадженню органічних речовин в верхніх шарах ґрунту. Ілювіальний горизонт став більш пухким, насичений увібраними основами.

Ґрунтовий профіль описуваних ґрунтів ділиться на три горизонти. Верхній горизонт глибиною від 39 до 45 см, темно-сірого кольору, структура, в основному, зерниста, в орному шарі більш розпорошена. Нижче два перехідні горизонти, які містять менші запаси гумусу і поживних речовин, особливо другий перехідний, характеризуються значною переритістю кротовинами. Загальна глибина профілю складає від 105 до 115 см.

Чорноземи типові малогумусні, чорноземи реградовані та сильнореградовані мають добрі фізико-хімічні властивості і хороший поживний режим.

Чорноземи на пісках утворились на боровій терасі р. Південний Буг під пологом трав’янистої рослинності. Дані ґрунти аналогічні вище описаним, але легкий механічний склад, який вони успадкували від ґрунтоутворюючої породи, сприяє високій аерації та їх водопроникності. Вони містять незначні запаси гумусу і поживних речовин.

Чорноземи на червоно-бурих глинах та чорноземи на елювії кристалічних порід утворились на схилах, де відсутні лесові породи, в умовах дернового процесу ґрунтоутворення. Дані ґрунти аналогічні вище описаним, але  ґрунтоутворюючі породи обумовили свої особливі властивості.

Чорноземи намиті та лучно-чорноземні ґрунти утворились на днищах балок, шлейфах схилів та заплавах високого рівня річок на делювіальних та алювіально-делювіальних відкладах. Вони багаті на гумус і поживні речовини, але особливі умови водного режиму дещо понижують їх родючість.

Чорноземно-лучні та лучні ґрунти утворились на днищах балок та заплавах річок, на делювіальних та алювіально-делювіальних відкладах  при участі лучної рослинності в умовах періодичного надмірного зволоження при значному впливі акумулятивної діяльності делювіальних стічних і річкових вод.

На початку 1995 року в Кіровоградскій області було розроблено регіональну програму захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель, яка передбачала використання угідь ефективно і за цільовим призначенням та їх охорону. Згідно з цією програмою частина середньо-, та сильноеродованих ґрунтів було виведено під залуження та консервацію.

В даний час розробляються проекти землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, щоб зменшити антропогенне навантаження