ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Білозерський природно-сільськогосподарський район (0501016503)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 36 25804.01
Багаторічні насадження 35 49904.86
Сіножаті 36 8696.44
Пасовища 26 5063.75
Розподіл агрогруп по с/г району

Білозерський  природно-сільськогосподарський район (ПСГР - 03) знаходиться на заході Херсонської області і включає Білозерський адміністративний район і райони м.Херсон.

Загальна площа природно-сільськогосподарського району становить 170,8 тис. га, з них рілля – 93,4 тис. га, багаторічні насадження – 6,2 тис. га, сіножаті – 0,1 тис. га, пасовища – 5,4 тис. га.

Клімат цього району помірно-континентальний- помірно жаркий із порівняно м'якою зимою (середні температури зимових місяців -2,8-3,4°С) та жарким і довгим літом (середні температури +22,1-22,9°С, максимальні – більше 40°С). Середньорічна температура дорівнює 9,3-9,8°С і має стійку тенденцію до підвищення. Середня багаторічна кількість опадів по району близько 388 мм, але в останнє десятиріччя кількість опадів збільшується. В останні роки у зв’язку із зміною клімату, сніговий покрив практично відсутній. Клімату району притаманні літні суховії – потужні вітри (більше 5 м/с) при низькій вологості (менше 30%), та високих температурах (вище 25°С). Такі вітри негативно впливають на розвиток сільськогосподарських культур.

В геоморфологічному відношенні природно-сільськогосподарський  район знаходиться в межах Причорноморської низовини,  (верхньопліоценових терас і долини Дніпра) і являють собою одноманітну степову рівнину, з слаборозвиненим мезо- та мікрорельєф вкрита численними плоскодонними замкнутими западинами – подами.

Глибина більшої частини подів незначна – від 0,5 до 3,4 м. Схили таких подів дуже пологі й непомітно переходять у рівнину.

Балочна система на території району мало розвинена. Трапляються невеликі балки з дуже пологими схилами, тому ерозійні процеси протікають слабо і змитих грунтів зовсім мало.

Долина Нижнього Дніпра в районі представлена першою надзаплавною  терасою.

Заплавна тераса розташована вздовж Дніпра поверхня її хвиляста, покрита озерами, протоками і старицями.

Перша надзаплавна тераса (піщана, борова) прилягає до заплави і складається із ряда великих піщаних масивів.

Піщані масиви являють собою сильно хвилясту рівнину з високими кучугурами (до 7 м) і пониженнями між ними.

На території району ґрунтоутворюючими породами є леси, лесовидні суглинки, стародавні і сучасні алювіальні відклади і делювіальні відклади. З них найбільш поширеними є леси та лесовидні суглинки від супіщаних до легкоглинистих, в подах вони, як правило, оглеєні.

 Алювіальні відклади залягають в заплаві Дніпра і І надзаплавній терасі, а  делювіальні – в днищах  подів.

За гідрологічним районуванням район відноситься до Нижньобузько-Дніпровської області недостатньої водності.

В межах району знаходиться ряд природних водойм-озер.

Залягання грунтових вод залежить від рельєфу. На рівнині вони знаходяться глибше 6 м і на процеси грунтотворення не впливають, в межах заплави, та подах вони залягають близько до поверхні (0,5-2,0 м) і спричиняють перезволоження грунтового покрову.

За геоботанічним районуванням район знаходиться в смузі полиново-злакових (пустельних полиново-типчаково-ковилових) степів.

В травостої найбільш поширені ковила, типчак, різнотрав’я, полинь,         менш поширені  кермек, солероз та інш.

На боровій терасі Дніпра рослинність представлена в піщаних степах ковилою, а на рівнинних ділянках – полином та гвоздикою, розвіювані піски в значній мірі заросли шелюгою.

Деравна рослинність на пісках представлена акацією, кленом гостролистим, дубом і інш. В заплаві Дніпра росте лучно-болотна рослинність, а з деревної – верба і деякі види тополі. У подах у вологі роки розвивається болотна рослинність з переважанням пирію та осоки.

Найголовнішими типами грунтів в цьому районі є темно-каштанові залишково слабо- і середньосолонцюваті грунти (70%), лучно-каштанові глеюваті і глейові подові грунти, дернові грунти (агрогрупи 107д, 107е, 118д, 118е, 119е, 129д, 167д, 167е).

Особливо цінні агровиробничі групи грунтів 107е, 117е.

Серед деградованих і малопродуктивних грунтів найбільш поширені агрогрупи 1а, 129д, 135д, 140е, 160д, 171д, 172.