ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Біловодський природно-сільськогосподарський район (0303044404)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 37 25047.41
Багаторічні насадження 33 47053.16
Сіножаті 33 7971.73
Пасовища 31 6037.55
Розподіл агрогруп по с/г району

Біловодський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-04) знаходиться в північно-східній частині Луганської області. В нього увійшли Марківський, Біловодський, Міловський адміністративні райони та крайня північно-східна частина Станично-Луганського району.

Загальна площа природно-сільськогосподарського району становить 406,7 тис.га, з них:  рілля – 246,0 тис.га,  багаторічні насадження  – 2,5 тис.га,  сіножаті – 4,8 тис.га,  пасовищ – 79,3 тис.га.

В геоморфологічному відношенні цей район, в основному, знаходиться в межах Високого Задонців’я – продовження відрогів Середньо-Руської височини, з нахилом поверхні до долини р.Сіверського Дінця. Межирічні вододіли розсікаються розгалуженими балками на неширокі плато різної протяжності, крутизни і напрямку схилами. Яружно-балкова сітка розвинена досить добре, має великі водозбірні площі, що при значних нахилах поверхні призводить до інтенсивного проявлення ерозійних процесів (змив, розлив). В долинах рік яскраво виділяються заплава і лесова тераса.

Найбільш характерною рисою цього району є поширення зсувів, переважно по верхів’ях балок та ярів.

Територія району має недостатнє зволоження, середня кількість опадів (410 мм) з гідротермічним коефіцієнтом – 0,8.

Клімат природно-сільськогосподарського району, в порівнянні з попередніми, сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур.

Серед грунтотворчих порід в районі домінують леси і лесовидні суглинки та алювіально-делювіальні відклади.

На зволоження території найбільш впливають грунтові води четвертинних відкладів, які в межах району залягають глибше 10 м і мають незначний вплив на грунтотворення, в днищах балок і долинах річок рівень грунтових вод коливається від 0,5 до 1,5-2,0 м, що призводить до різного ступеня заболочення грунтів.

На території району, в рослинному покрову, переважає різнотравно-типчаково-ковилова рослинність, яка в даний час зберіглася на схилах балок. Також поширені злаки, бобові та пристосоване до посушливих умов різнотрав’я.

В грунтовому покрові природно-сільськогосподарського району домінують (понад 75%) чорноземи звичайні малогумусні і середньогумусні глибокі важкосуглинкові і легкоглинисті (агрогрупи 58е, 58л, 59е, 59л), чорноземи звичайні малогумусні неглибокі важкосуглинкові і легкоглинисті (агрогрупи 61е, 61л) та чорноземи південі малогумусні легкоглинисті (агрогрупа 71л).

Ці грунти, переважно, характеризуються доброю родючістю, потужність гумусових горизонтів становить 50-60 см, вміст гумусу 4,0-4,2%. Вони середньо забезпечені поживними речовинами, мають слаболужну кислотність. У зв’язку з недостачею вологи, особливо у весняно-літній період, грунти мають понижений рівень родючості.

Особливо цінні агровиробничі групи грунтів в цьому природно-сільськогосподарському районі (агрогрупи 58е, 58л, 59е, 59л, 71л, 121е, 121л). Малопродуктивні і деградовані грунти представлені 83ж, 90в, 90г, 91д, 91е, 97з, 98г, 160д, 160е, 162е.

Рілля займає у цьому районі 74% від загальної площі сільськогосподарських угідь. В структурі посівних площ переважають озимі зернові культури й кукурудза на зерно, соняшник, потім цукровий буряк.

Основними рекомендаціями щодо підвищення родючості грунтів є внесення    помірних     норм     мінеральних     добрив,    а     також     проведення

попереджувальних і активних протиерозійних заходів боротьби з площинним змивом і лінійною ерозією.