ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Білокуракінський природно-сільськогосподарський район (0303044402)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 44 29786.11
Багаторічні насадження 37 52756.57
Сіножаті 37 8938
Пасовища 34 6621.83
Розподіл агрогруп по с/г району

Білокураківський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-02) знаходиться в північній частині Луганської області. В нього увійшли Троїцький, Новопсковський, Старобільський, Білокуракинський, Сватівський адміністративні райони, північна частина Кремінського району.

Загальна площа природно-сільськогосподарського району становить 914,7 тис.га, з них: рілля – 546,0 тис.га, багаторічні насадження – 3,1 тис.га, сіножаті – 27,0 тис.га, пасовища – 127,2 тис.га.

В геоморфологічному відношенні цей район, в основному, знаходиться в межах Високого Задонців’я – продовження відрогів Середньо-Руської височини, з нахилом поверхні до долини р.Сіверського Дінця. Межирічні вододіли розсікаються розгалуженими балками на неширокі плато різної протяжності, крутизни і напрямку схилами. Яружно-балкова сітка розвинена досить добре, має великі водозбірні площі, що при значних нахилах поверхні призводить до інтенсивного проявлення ерозійних процесів (змив, розлив). В долинах рік яскраво виділяються заплава і лесова тераса.

Найбільш характерною рисою цього району є поширення зсувів, переважно по верхів’ях балок та ярів.

Територія району має недостатнє зволоження, середня кількість опадів (415 мм) з гідротермічним коефіцієнтом – 0,9.

Незважаючи на це, клімат природно-сільськогосподарського району сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур.

Серед грунтотворчих порід в районі домінують леси і лесовидні суглинки та алювіально-делювіальні відклади.

На зволоження території найбільш впливають грунтові води четвертинних відкладів, які в межах району залягають глибше 10 м і мають незначний вплив на грунтотворення, в днищах балок і долинах річок рівень грунтових вод коливається від 0,5 до 1,5-2,0 м, що призводить до різного ступеня гідроморфності грунтів.

На території району, в рослинному покрову, переважає різнотравно-типчаково-ковилова рослинність, яка в даний час зберіглася на схилах балок. Також поширені злаки, бобові та пристосоване до посушливих умов різнотрав’я.

В грунтовому покрові природно-сільськогосподарського району домінують (понад 70%) чорноземи звичайні середньогумусні глибокі важкосуглинкові і легкоглинисті (агрогрупи 58е, 58л), чорноземи звичайні  малогумусні неглибокі важкосуглинкові і легкоглинисті (агрогрупи 61е, 61л).

Ці грунти, переважно, характеризуються високою родючістю, потужність гумусових горизонтів становить 55-80 см, вміст гумусу 4,5-6,5%. Вони добре забезпечені поживними речовинами, мають нейтральну кислотність. У зв’язку з недостачею вологи, особливо у весняно-літній період, грунти мають понижений рівень родючості.

Особливо цінні агровиробничі групи грунтів в цьому природно-сільськогосподарському районі (агрогрупи 58е, 58л, 121е, 121л). Малопродуктивні і деградовані грунти представлені агрогрупами 90г, 90д, 90е, 90л, 90є, 91е, 125г, 140е, 140л, 160д, 160е.

Рілля займає у цьому районі 77% загальної площі сільськогосподарських угідь. В структурі посівних площ переважають озимі зернові культури й кукурудза на зерно, соняшник і цукровий буряк.

Основними рекомендаціями щодо підвищення родючості грунтів є внесення помірних норм мінеральних добрив, а також проведення попереджувальних і активних протиерозійних заходів боротьби з площинним змивом і лінійною ерозією.