ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Балаклійський природно-сільськогосподарський район (0303036305)

Назва сільськогосподарських угідь Бал бонітету Капіталізований рентний дохід, грн
Piлля (перелоги) 52 32549.2
Багаторічні насадження 46 65589.25
Сіножаті 26 6280.76
Пасовища 35 6816.59
Розподіл агрогруп по с/г району

Балаклійський природно-сільськогосподарський район (ПСГР-5) розташований у південно-східній частині Харківської області і включає землі Балаклійського, Барвінківського та Ізюмського адміністративних районів.

Загальна площа Балаклійського району становить 502,6 тис. га, із них рілля – 277,0, багаторічні насадження – 1,8, сіножаті – 17,9, пасовища – 51,3 тис. га.

Геоморфологічно північна частина району розташована в межах Сіверсько-Донецької терасної розчленованої рівнини, західна – в межах Верхньоорільської лесової розчленованої рівнини, а крайня південно-східна – в межах Донецької височини.

У ландшафтній структурі району визначальну роль відіграють вододільні слабохвилясті типи місцевостей зі звичайними середньогумусними чорноземами, які у північній частині району переходять до типових глибоких чорноземів. Тут відмічається погорбкуватий рельєф з інтенсивними процесами площинної і глибинної ерозії. По крутосхилах долин річок місцями розповсюджені опідзолені чорноземи, частково еродовані.

Важлива роль у будові ландшафтних комплексів району відіграють терасові рівнини пліоцен-ранньоантропогенового віку, що сформувалися у великому закруті (ізлучині) Сіверського Дінця. Русло річки дуже звивисте, його ширина – від 30 до 200 м, а глибина – від 0,5 до 10 м. Живлення річки снігове, тому у період весняного сніготанення рівень води в річці піднімається на 3-7 м, затоплюючи широку заплаву. Влітку річка дуже міліє і в ряді місць з’являються броди.

Район відзначається великою озерністю. Переважають старорічкові озера. Найбільші – Лиман, Чайки, Світличне, Комишувате, Біле та ін.

У ландшафтній структурі району важливу роль відіграють заплавний, надзаплавно-піщано-боровий та терасово-лесовостеповий тип місцевості.

Центральна частина району знаходиться в межах акумулятивних терас Сіверського Дінця.

Грунтоутворюючі породи представлені лесами і лесовидними породами, давніми і сучасними алювіальними відкладами, а на окремих ділянках – елювієм карбонатних порід і пісковиків.

Найбільш поширеними агровиробничими групами грунтів у районі є такі:

чорноземи звичайні середньогумусні глибокі важкосуглинкові (58е);

чорноземи звичайні середньогумусні глибокі легкоглинисті (58л);

чорноземи звичайні середньогумусні і малогумусні важкосуглинкові та їх залишково- і слабосолонцюваті відміни (60е);

чорноземи на щільних глинах важкосуглинкові несолонцюваті і слабосолонцюваті (82е);

лучно-чорноземні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни важкосуглинкові (121е);

лучні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни важкосуглинкові (133е);

лучні, чорноземно-лучні і каштаново-лучні несолонцюваті і слабосолонцюваті засолені важкосуглинкові ґрунти (134е).

Орні угіддя району мають середній показник бонітування ґрунтів 52 бали, багаторічні насадження - 46, сіножаті – 26, пасовища – 35 балів.

Деградовані ґрунти орних земель представлені змитими та дефльованими ґрунти, дещо меншу площу займають сформовані на щільних глинах ґрунти важкого гранулометричного складу.