ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Закарпатська область

Загальні відомості

Закарпа́тська о́бласть знаходиться в крайній західній частині України. На південному сході вона межує з Львівською, на сході з Івано-Франківською областями на півдні з Румунієюзаході України в межах західної частини Українських Карпат, на півдні з Румунією, заході – Угорщиною, Словаччиною та Польщею. 

Закарпатська область розташована в грунтово-кліматичних умовах Карпатської гірської області , провінцій Карпати і Закарпаття, Карпатського- Гірсько-Лісового і Закарпатського округів.

Клімат

За кліматичними умовами Закарпатська область поділяється на три агрокліматичні райони: а) низинний, б) передгірний, в) гірський.

Низинний район охоплює всю Закарпатську низину. Середньорічна температура повітря становить +10,2°С. Абсолютний максимум температури літом +38°С, мінімум зимою -37°С. Середня кількість опадів за рік коливається 600-700 мм. Основна їх кількість припадає на вегетаційний період. Іноді вкінці весни на початку літа характерні короткі й затяжні посухи.

Перехідний район охоплює все передгір’я Ужгород-Хустського хребта. Середньорічна температура повітря в становить +8,7°С. Найвища  в липні  (+20,3°С), найнижча в січні (-37°С). Середня кількість опадів за рік становить 1029 мм. Найбільше їх випадає в період з температурою понад 10°С. 

Гірський район займає найбільшу північно-східну частину території області. Середньорічна температура повітря  в залежності від висоти над рівнем моря до 850 м становить +3,8°С, 580-1250 м  +4,0°С, 1250-2000 м +2,9°С. Найвищі  температури відповідно в липні +17,6°С, 14,4°С, 13,7°С, найнижчі в січні -5,3°С,    -5,9°С, -7,9°С, Середня кількість опадів за рік становить 1321 мм. Найбільше їх випадає в червні-липні – 153-179 мм.

Рельєф

Закарпатська область є унікальною екологічною системою заходу України з різноманітним рельєфом та кліматичними умовами, що зумовлені вертикальною поясністю та різноманітністю ландшафтів. Її територія з півночі захищена Карпатським хребтом, з північного заходу – Татрами, з півдня – західними Румунськими горами і Мараморошським масивом. З іншими областями країни Закарпаття з'єднують Яблонецький, Вишківський, Ужоцький, Верецький та Воловецький перевали висотою від 931 до 1614 м.н. р.м. Близько двох третин території Закарпаття займають гори з найвищою горою України (г.Говерла, 2061 м. н.р.м.).  Система хребтів та гірських масивів включає  Верховинський Вододільний хребет, Ґорґани, Свидівець, Чорногора, Полонинський хребет, Рахівський масив, Вулканічний хребет.

Область розташована на південно-західних схилах Українських Карпат (Східні Карпати) і на прилеглій до них Закарпатській низовині, яка є частиною Середньо-дунайської низовини. Гірська частина області включає три групи асиметричних хребтів з більш похилими південно-західними схилами, які прорізані численними долинами гірських річок. У центрі – ланцюг Полонинських гір з плоскими вершинами – полонинами, які вкриті гірськими луками і частково використовуються як пасовища. Найбільші полонини: Рівна, Красна, Боржава, Свидовець та ін.

Ґрунтоутворюючі породи

Ґрунтоутворюючі породи Закарпатської області характеризуються досить великою різноманітністю, а в гірській частині – строкатістю залягання. 

У гірській частині грунтоутворення відбувається за буроземним типом. Основний фактор — гірський рельєф, який перерозподіляє рослинний покрив, тепло і вологу, викликає висотну грунтову поясність. Грунтоутворення на гірських схилах зумовлює абсолютну та відносну молодість грунтів, незначну потужність, розвиток природної денудації, прискорює викликану людською діяльністю площинну та лінійну ерозію.

На рівнинній частині грунтоутворення відбувається в     умовах теплого та достатньо вологого клімату. Материнські породи тут давні та сучасні алювіальні, меншою мірою делювіальні відклади переважно важкого механічного складу. Рівнинність рельєфу та неглибоке залягання грунтових вод спричиняють значне оглеєння грунтів, а їх утворення під лісовою рослинністю накладає на грунтоутворення ще й підзолистий процес. Тому використання цих грунтів потребує цілого ряду заходів: осушення, ліквідації кислотності, постійного та значного внесення органічних і мінеральних добрив.

Грунтові води

Закарпатська область - один із найбільш забезпечених водними ресурсами регіонів України. Вона розміщена в найбільш зволоженому регіоні республіки, вкрита густою мережею річкових систем. По її території протікають 9429 річок сумарною довжиною 19 866 км. Із них 9277 — малих річок (довжиною до 10 км), що становить близько 79% всіх водотоків. Їх загальна довжина 16 248 км. Довжиною понад 10 км є 152 річки. Загальне простягання їх 3618 км. Річок довжиною понад 100 км лише чотири. Загальна площа водного дзеркала річок, каналів, озер і ставків становить понад 15 тис. га.

Водні ресурси області формуються за рахунок поверхневого стоку річок басейну ріки Тиса: місцевого річкового стоку, що утворюється в межах області, транзитного річкового стоку, що утворюється на території Румунської, Угорської та Словацької Республік, а також експлуатаційних запасів підземних вод. Середня густота річок області 1,7 км/км². По території вона змінюється від 1,3 км/км² на рівнині до 2,0 км/км² у горах.

Річки Закарпатської області в географічному плані розміщені і належать до басейну однієї з найбільших приток Дунаю – річки Тиса, яка є основною водною артерією області. Всі річки беруть свій початок у високогірній частині Карпат.

Водний режим річок є дуже змінним. Він залежить від погодно-кліматичних умов і тісно пов’язаний зі станом лісів Українських Карпат. Вся річкова система області належить до басейну Тиси. На території Закарпаття знаходиться тільки верхня, переважно правобережна, частина басейну. Майже всі правобережні притоки беруть початок у горах, привододільній частині Українських Карпат і протікають, в основному, з північного сходу на південний захід.

Річки Закарпатської області за своїм режимом поділяють на дві групи: гірські (площа водозбору їх становить 75% території області) та передгірно-рівнинні.  До першої групи зачисляють, в основному, верхні та середні ділянки річок області: Чорна та Біла Тиси, Тиса (до м. Великий Бичків), Косівська, Шопурка, Тересва (до с. Дубове), Теребля (до с. Драгове), Ріка (до с. Березове), Боржава (до с. Довге), Латориця (до м. Свалява), Уж (до м. Ужгород).  Друга група — це нижні течії більшості річок, які протікають по Закарпатській або Притисенській низовині. 

Середня висота водозборів досягає 800-1200 м, середні похили 200-300%. Ширина водозборів 10-30 км. Басейни приток західної частини області мають грушеподібну форму. Їх ширина 35-45 км, середня висота водозборів 300-700 м.

В області 137 природних озер, в основному льодовикового та загатного походження, найбільше з них — Синевир. На території Закарпатської низовини створена мережа каналів в основному меліоративного призначення, яка істотно змінила гідрографію місцевості.

У низинній зоні грунтові води залягають на глибині 1,5-3,5 м. В минулому їх рівень був ближче до поверхні, що привело до оглеєння, а місцями – і до заболочення грунтів. Грунтові води знизились внаслідок діяльності людини і проведення осушувальних робіт.

В передгір’ях та гірській частині області гру нутові води залягають глибоко від поверхні і в окремих місцях виклинюються на поверхню по схилу у вигляді джерельних вод. Інколи в гірських долинах виклинюються мінеральні води.

Грунтові води в передгір’ї та в гірській зоні на ґрунтоутворення не впливають. Тут в цьому процесі беруть участь атмосферні опади, які на плоских вершинах увалів та слабопологих схилах застоюються над щільним ілювієм буроземно-підзолистих грунтів і обумовлюють оглеєння їх верхніх горизонтів.

На спадистих та крутих схилах, де наявний боковий стік, води атмосферних опадів стікають по поверхні, що приводить до розмиву та змиву грунтів.

Грунтові води на всій території області слабо мінералізовані і не сприяють засоленню грунтів.

Природна рослинність

На Закарпатській низині рідко зустрічаються невеликі масиви дубових та змішаних широколистяних лісів. Площі, зайняті під пасовищами, знаходяться на глейових грунтах рівнини та полонин.

В передгір’ях залишились ще значні лісові масиви, переважно букові та дубові з домішками граба, в’яза та інших порід. На крутих схилах балок, ярів і долин багато чагарників (терну, глоду, чорної вільхи, кизилу), що мають грунтоохоронне значення.

У гірській частині області з природної рослинності переважає деревина.

Від передгір’я до висоти 1100 м на заході і 700-800 м над рівнем моря на сході, проходить нижня лісова (букова) зона, де переважають букові ліси. Місцями тут зустрічаються незначні домішки ялиці, явора, в’яза, берези. В західній частині області букові ліси поширюються до полонин і верхня лісова (хвойна) зона зовсім випадає.

Верхня лісова зона виступає у східній частині області. Вона починається на висоті 700-800 м і піднімається приблизно до 1500 м.  Домінуючою породою тут є ялина, іноді з домішками бука і ялиці.

Вище від межі лісів до висоти 1700-1800 м розташована субальпійська зона, яка характеризується сланкими кущами. Серед них повзуча гірська сосна (жереп), що збереглася головним чином у східній частині області (Свидовець, Чорногора), де випадає велика кількість дощів. Досить поширені кущі зеленої вільхи. Полонини субальпійської зони вкриті травами, зокрема біловусом. В межах полонин переважають костриця, ситник, щучник дернистий, зарості рододендрона, брусниці і лохини з мохово-лишайниковим покривом.

Грунтовий покрив 

Грунтовий покрив території Закарпатської області сформувався під дією живих організмів на гірській материнській породі в різних умовах клімату, зволоження та рельєфу. Формування сучасних грунтів відбувалося протягом всього голоцену. За характером рослинності, рельєфу, клімату та зволоження територія області виразно поділяється на дві частини — гірську й рівнинну.
У гірській частині грунтоутворення відбувається за буроземним типом. Основний фактор — гірський рельєф, який перерозподіляє рослинний покрив, тепло і вологу, викликає висотну грунтову поясність. Грунтоутворення на гірських схилах зумовлює абсолютну та відносну молодість грунтів, незначну потужність, розвиток природної денудації, прискорює, викликану людською діяльністю, площинну та лінійну ерозію.

На рівнинній частині грунтоутворення відбувається в умовах теплого та достатньо вологого клімату. Материнські породи тут давні та сучасні алювіальні, меншою мірою делювіальні відклади переважно важкого механічного складу. Рівнинність рельєфу та неглибоке залягання грунтових вод спричиняють значне оглеєння грунтів, а їх утворення під лісовою рослинністю накладає на грунтоутворення ще й підзолистий процес. Тому використання цих грунтів потребує цілого ряду заходів: осушення, ліквідації кислотності, постійного та значного внесення органічних і мінеральних добрив.

Природно-сільськогосподарське районування

Відповідно до уточненої Схеми природно-сільськогосподарського районування у межах Закарпатської області виділяється природно-сільськогосподаська зона – Карпатська Гірська Область. Ієрархічну підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів області наведено в таблиці природно-сільськогосподарського районування Закарпатської області.

Ієрархічна підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів  області

 

Бали бонітетів грунтів (Закарпатська область)

Назва сільськогосподарських угідь Природно-сільськогосподарські райони
0602032104 0603042101 0603042102 0603042103
Рілля (Перелоги) 23 51 30 34
Багаторічні насадження 27 35 20 27
Сіножаті 22 52 28 31
Пасовища 20 46 26 25