ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Вінницька область

Загальна характеристика

    Вінницька область розташована на правобережжі Дніпра в межах Придніпровської та Подільської височин. Протяжність території області з півночі на південь складає 204 км, а з заходу на схід – 196 км. Площа області становить 26,5 тис. км2, що складає майже 4,5 % території України. Площа земель сільськогосподарського призначення складає 2063,6 тис. га.
    На заході область межує з Чернівецькою та Хмельницькою, на півночі з Житомирською, на сході з Київською, Черкаською та Кіровоградською, на півдні з Одеською областями України та з Молдовою на південному заході, в тому числі частина кордону приходиться на невизнане Придністров’я.

Адміністративно-територіальний устрій

    Вінницька область утворена 27 лютого 1932 року. Адміністративний центр області - місто Вінниця. Населення області становить 1587,7 тис. осіб.
    До складу області входять 27 районів, міст – 12, з них міст обласного значення – 6, районного значення – 6; селищ міського типу – 22, сільських населених пунктів – 1283, з них: селищ – 109, сіл - 1174.
    У системі місцевого самоврядування: районних рад – 27, міських рад – 16, селищних рад – 28, сільських рад - 650.

Рельєф

    У геоморфологічному відношенні північна частина Вінницької області знаходиться в межах підобласті Західно-Придніпровської денудаційної височини, південна частина – Балтської алювіально-дельтової рівнини, а західна частина в межах Подільської структурно-денудаційної височини (Подільське плато).
    Подільське плато займає більшу частину області. Зниження в рельєфі, по якому течуть ріки Снивода, Соб і Південний Буг, відокремлює Подільське плато від Придніпровської височини, частина якої заходить на територію області.
На території Вінницької області Подільське плато має найбільшу висоту у Шаргородському районі. Максимальна висота – 384 м над рівнем моря. Поблизу села Степашки (Барський район) окрема ділянка плато має відмітку 382 м.
    Взагалі плато не становить суцільної рівної поверхні і дуже порізане долинами численних невеликих річок та ярами. Та частина Подільського плато, що має нахил у бік Дністра, відзначається дуже великою роздробленістю на окремі пасма. Верхів’я річок Лядова, Немія, Жван, Мурафа, що течуть по дну широких розложистих балок, мають пологі й лагідні схили, і тому рельєф цієї місцевості має вигляд хвилястої рівнини, а з наближенням долин річок до Дністра всі вони стають типово подільськими. Ріки глибоко врізуються в осадові породи, долини каньйоноподібні, цілком позбавлені терас, схили утворюють круті урвища з частими відшаруваннями вапняків та пісковиків. Глибокі долини річок Придністров’я надають цій частині області вигляду гірської місцевості. Східна і північно-східна частини Подільського плато в межах області значно менше розчленовані долинами річок.
    У північно-східній частині області, від верхів’я Сниводи до Гірського Тікичу, лежить Придніпровська височина. Найбільш підвищена частина її має середню висоту 300 м. У північно-західній частині області Придніпровська височина має середню висоту від 250 до 300 м. Окремі підвищення є на північний захід від Вінниці (середня висота 300 м), на південь від Хмільника (середня висота - 300 м, найбільша - 345 м).
Низовин в межах області немає. Є окремі рівні ділянки території, що лежать нижче навколишньої місцевості. На північному заході області, між     Південним Бугом і його притокою Згаром, лежить дуже заболочена Летичівська низина, її абсолютні висоти майже скрізь не перевищують 300 м.
В геоструктурному відношенні основна частина території області залягає в межах південно-західної окраїни Українського кристалічного масиву (щита), складеного архей-протерозойськими метаморфічними породами і тільки її південно-західна окраїна розташована на Волино-Подільській плиті, де породи кристалічного фундаменту перекриті відносно потужною товщею більш молодих, переважно осадових відкладів.

Кліматичні умови

    Клімат області помірно континентальний. Переважає сонячна погода з помірною вологістю та слабкими вітрами. Весна іноді буває затяжною. Літо завжди тепле, але не жарке. Осінь здебільшого суха, зима - м’яка з частими відлигами. Середня річна температура становить +7 °С, липня +18,8 °С, січня -5,7 °С. Період з температурою понад 10 °С становить близько 200 днів. Сума активних температур становить 2700°.
Кількість опадів – 480-550 мм на рік, на території області вони розподіляються нерівномірно.

Поверхневі води

    У Вінницькій області – густа мережа річок, що належить до басейнів трьох великих рік – Південного Бугу (близько 62 % території), Дністра (28 %) та Дніпра (10 %). Вони мають переважно снігове й дощове живлення і належать до типу рівнинних. Взагалі у області протікає 241 річка. Найбільшою річкою, що на значному протязі (317 км) протікає по території області і ділить її на дві майже рівні частини, є Південний Буг, який у межах області приймає 14 приток з лівого боку і стільки ж з правого. Найбільші притоки: Згар, Рів, Дохна, Соб, Снивода, Постолова, Десна.
    На південному заході, на межі з Чернівецькою областю і Молдовою, протікає друга за розмірами річка України – Дністер. Притоки: Мурафа, Немиця, Лядова.
    До басейну Дніпра належать річки крайнього північного сходу області. Вони тільки частково протікають по території області: Рось, Оріхова і Роставиця.
    До внутрішніх вод належать численні ставки та водосховища. Тут налічується більше 2500 ставків, загальна площа їх перевищує 20 тис. га. У області створено 60 водосховищ. Найбільші з них – Ладижинське, Сандрацьке, Сутиське і Дмитренківське.
Болота на території Вінниччини розташовані у долинах річок. Найбільше боліт у північній і середній частинах області. Найбільші площі боліт є вздовж річок Згару, Рову, Рівця, Собі, Савранки, Постолової, Десни.

Рослинний світ

    Вінницька область лежить у Східно-Європейській широколистянолісовій геоботанічній провінції. Тут поширена переважно лісостепова рослинність. Трав’янистому покриву притаманна величезна кількість видів рослин. Лише диких рослин налічується більше тисячі видів. Серед них чимало медоносних і лі¬карських (валеріана, татарка, череда, ромашка). 
    Ліси займають 360  тис. га, чагарники - 10,7 тис. га. Великі масиви лісів розкинулись у південно-східній і центральній частині області. Найбільший з них Чорний ліс (понад 12 тис. га). Переважають широколисті мішані дерева (граб, ясен, липа, клен, дуб). Основна порода - граб. Подекуди зустрічаються рідкісні дерева - платан, веймутова сосна, срібляста ялина, гікорі. 
Найкращі лісопарки (Антопільський, Верхівський, Немирівський, Ободівський, Тиврівський і Чернятинський) взяті під державну охорону.

Грунтовий покрив

    Серед зональних типів грунтів переважають сірі опідзолені грунти, темно-сірі та чорноземи опідзолені та типові малогумусні чорноземи, а також зустрічаються азональні дерново-підзолисті грунти. В ряді районів - Калинівському, Барському, Жмеринському, Немирівському, Тульчинському і деяких інших основний фон становлять ясно-сірі і сірі опідзолені грунти. Грунтово-кліматичні умови області досить сприятливі для розвитку сільського господарства, зокрема для вирощування озимої пшениці, ярих зернових культур і особливо цукрових буряків, а також овочівництва, садівництва.

Природно-сільськогосподарське районування

    Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» від 7 лютого 2018 р. №  105 було створено Cхему (карту) природно-сільськогосподарського районування земель Вінницької області.
    Відповідно до Методичних рекомендацій нами уточнено межі природно-сільськогосподарських таксономічних виділів (таксонів).
    У сучасних умовах як елементарну одиницю природно-сільськогосподарського районування доцільно розглядати територію сільських (селищних, міських) рад, що характеризується більш-менш сталими межами, на відміну від землеволодінь та землекористувань, які базуються на орендних відносинах та приватній власності на землю і є не сталі. 
    При виділенні природно-сільськогосподарських районів ми дотримувалися таких вимог, як:
    - поєднання меж районів із межами територій місцевих громад;
    - у межах районів кожна окрема агровиробнича група грунтів повинна відзначатися подібністю процесів грунтоутворення, зумовлених генетичною однорідністю, гранулометричним складом, ступенем їхньої окультуреності, впливом негативних процесів (ерозія, дефляція, заболочування тощо), динамікою гідрологічного режиму в зонах зрошення та осушення;
    - кількість сільських (селищних, міських) рад, які входять у район, має бути достатньою для опрацювання статистичної інформації, тобто, як правило, не менше 15.
    Відповідно до створеної Схеми (карти) природно-сільськогосподарського районування в межах Вінницької області виділяється Лісостепова природно-сільськогосподарська зона. Ієрархічну підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів області наведено в таблиці та на Схемі природно-сільськогосподарського районування Вінницької області

Ієрархічна підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів Вінницької області

 

Бали бонітетів грунтів (Вінницька область)

Назва сільськогосподарських угідь Природно-сільськогосподарські райони
0202060505 0202060506 0202060507 0202060508 0202070501 0202070502 0202070503 0202070504 0202070509
Рілля (Перелоги) 23 46 59 42 52 43 27 23 61
Багаторічні насадження 24 48 51 45 49 43 25 25 57
Сіножаті 9 15 16 12 14 13 12 10 19
Пасовища 6 10 13 12 12 8 7 5 13