ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Рівненська область

Загальна характеристика

Рівненcька область розташована на північному-заході України. Протяжність території області з півночі на південь становить 215 км, а із заходу на схід - 186 км. Площа області становить 20,1 тис. км². Площа земель сільськогосподарського призначення складає 958,0 тис. га. 
Межує на півночі з Брестською та Гомельською областями Білорусі, на сході з Житомирською, на південному сході з Хмельницькою, на півдні з Тернопільською, на південному заході із Львівською, на заході з Волинською областями України.

Адміністративно-територіальний устрій

Рівненська область утворена 4 грудня 1939 року. Адміністративний центр області - місто Рівне. Населення області становить 1162,3 тис. осіб.

У складі області: районів – 16, населених пунктів - 817, у тому числі: міст - 10, з них: міст обласного значення – 4, міст районного значення – 6, селищ міського типу – 14, сільських населених пунктів – 793, з них: селищ – 2, сіл - 791.

У системі місцевого самоврядування: районних рад – 16, міських рад – 10, селищних рад – 15, сільських рад - 293.

Рельєф

У геоморфологічному відношенні територія Рівненської області знаходиться в межах підобласті Прип’ятсько-Волинської моренно-зандрової і терасної рівнини, Волинської денудаційної височини та Малополіської алювіально-водно-льодовикової рівнини.

За висотою денної поверхні на півночі переважають висоти 140-180 м, мінімальна висота 134 м у долині річки Горинь, у південній частині переважаючі висоти 200-300 м. На крайньому півдні області розташоване Мале Полісся.

Найвищими ділянками, що піднімаються понад 300 м, є Повчанська височина (до 361 м), Мізоцький кряж (до 342 м), а також Рівненське плато і Гощанське плато. На півдні в межі області заходять схили Подільської височини, зокрема Вороняки, де розташована найвища точка Рівненщини - 372 м.

Кліматичні умови

Клімат територі Рівненської області помірно-континентальний, з м’якою зимою, частими відлигами із теплим та вологим літом. Пересічна температура січня -5,2 °С, липня +18,5 °С. Період з температурою понад +10 °С становить більше 160 днів. Сума активних температур складає 2350-2950°. Опадів 600-650 мм на рік; основна кількість їх випадає у травні-вересні. Коефіцієнт зволоження території 2,4-2,8. Висота снігового покриву 12-14 см. 

Взимку буває 2-3 вторгнення холодного арктичного повітря, що приносить сильні морози, влітку відповідно 2-3 адвекції гарячого тропічного повітря з півночі Африки, що спричиняє сильну спеку. Серед несприятливих кліматичних явищ - ожеледиця (до 15 днів взимку), посилення вітру до 15 м/с (частіше у південній частині області), тривалі бездощові періоди, зливи, відлиги (взимку часто спостерігаються 13-20 днів на місяць), заморозки (на поверхні ґрунту іноді до середини червня). 

Поверхневі води

В області налічується 171 річка завдовжки понад 10 км. Усі вони належать до басейну Дніпра. Головною водною артерією є річка Горинь (довжина в межах області 386 км) зі своєю найбільшою притокою Случчю. З інших річок на Рівненщині протікають Стир, Льва, Ствига, на крайньому північному заході – Прип’ять.

В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та ін.). Серед них - Нобель, Біле, Лука, Велике Почаївське. Збудовано 31 водосховище (найбільші - Хрінницьке, Млинівське, Боберське) та понад 300 ставків.

Грунтовий покрив

Найпоширеніші у поліській частині області дерново-підзолисті (піщані, глинисто-піщані та супіщані) неоглеєні та оглеєні; знижені ділянки вододілів, терас, заплав річок займають дернові, лучні, лучно-болотні, болотні та торфово-болотні грунти та торфовища. Дернові ґрунти на елювії щільних карбонатних порід та чорноземи карбонатні на елювії щільних карбонатних порід поширені в Малому Поліссі. У лісостеповій частині області найбільш поширені опідзолені, ясно-сірі, сірі лісові та чорноземи опідзолені. Чорноземи вкривають вододільні простори. Знижені ділянки вододілів, заплави річок і днища балок займають лучні, лучно-чорноземні, дернові, болотні, торфово-болотні ґрунти та торфовища.

Основні проблеми господарського використання ґрунтів пов’язані з осушенням надмірно зволожених ґрунтів, вапнуванням кислих ґрунтів у Поліссі та протиерозійними заходами у лісостеповій частині області.

Рослинний світ

Рівненська область лежить у межах Західно-Української геоботанічної підпровінції. Лісами (хвойними і мішаними на півночі, широколистяними і мішаними на півдні) вкрито 7,3 тис. км2. У поліський частині лісистість перевищує 45 % (у Рокитнівському районі до 62 %), у лісостепу - до 15 %. Головні лісоутворюючі породи - хвойні (68 % площі лісів; в основному сосна); є також дуб, граб, береза, вільха чорна, осика, клен гостролистий, липа, берест, ясен звичайний.

Луки займають 12–15 % площі області (на Поліській низовині межирічно-суходільні та низинні, в межах Волинської височини - заплавні). Вони становлять основу сіножатей та пасовищних угідь області. Серед боліт (10–20 % території) переважають низинні болота; менш поширені перехідні (мезотрофні) болота та верхові (оліготрофні) болота.

Природно-сільськогосподарське районування

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» від 7 лютого 2018 р. № 105 було створено Cхему (карту) природно-сільськогосподарського районування земель Рівненської області.

Відповідно до Методичних рекомендацій нами уточнено межі природно-сільськогосподарських таксономічних виділів (таксонів).

У сучасних умовах як елементарну одиницю природно-сільськогосподарського районування доцільно розглядати територію сільських (селищних, міських) рад, що характеризується більш-менш сталими межами, на відміну від землеволодінь та землекористувань, які базуються на орендних відносинах та приватній власності на землю і є не сталі. 

При виділенні природно-сільськогосподарських районів ми дотримувалися таких вимог, як:

поєднання меж районів із межами територій місцевих громад;

у межах районів кожна окрема агровиробнича група грунтів повинна відзначатися подібністю процесів грунтоутворення, зумовлених генетичною однорідністю, гранулометричним складом, ступенем їхньої окультуреності, впливом негативних процесів (ерозія, дефляція, заболочування тощо), динамікою гідрологічного режиму в зонах зрошення та осушення.

Відповідно до створеної Cхеми (карти) природно-сільськогосподарського районування земель у межах Рівненської області виділяються дві природно-сільськогосподарські зони: Полісся і Лісостепу. Ієрархічну підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів області наведено в таблиці та на cхемі природно-сільськогосподарського районування Рівненської області 

На території області природно-сільськогосподарські зони розміщуються з півночі на південь у вищезазначеному переліку. В цьому ж напрямку наростає ксероморфність клімату, змінюється структура ґрунтового покриву, а також ландшафтний устрій, що зумовлює й обов’язкову диференціацію систем ведення сільського господарства та грунтозахисних заходів.

Ієрархічна підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів Рівненської області

 

Бали бонітетів грунтів (Рівненська область)

Назва сільськогосподарських угідь Природно-сільськогосподарські райони
0101015601 0101015607 0101025602 0101025603 0101025608 0101035604 0101035605 0101035606 0201015609 0201015610
Рілля (Перелоги) 16 13 15 18 15 22 31 18 39 29
Багаторічні насадження 5 5 6 10 6 0 48 27 42 22
Сіножаті 18 15 17 24 16 24 30 19 27 24
Пасовища 17 10 15 19 12 22 26 16 26 26