ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Полтавська область

Загальні відомості

Полтавська область розташована в зоні Лісостепу на лівобережжі Дніпра, лише південно-східна частина її заходить в Степову Лівобережну зону.

З північного заходу на північний схід територія області простягається майже на 270 км, з півночі на південь – на 220 км. Її площа становить 1989,1 тис.га, в тому числі: ріллі – 16679,1 тис.га, (47 балів), багаторічних насаджень – 20,5 тис. га, (45 балів ), сіножатей – 135,6 тис.га (23 бали), пасовища – 153,9 тис.га, (22 бали).

Клімат

Клімат області м’який, помірно континентальний, з нестійким зволоженням, холодною зимою і жарким, а іноді сухим літом.

У межах області виділено три агрокліматичні райони: північний, центральний, південний.  Усі вони середньозволожені.

Середньорічна температура змінюється від 6,7°С на півночі області до 8,1°С на півночі. Сума плюсових середніх добових температур коливається від 3000°С (Гадяч) до 3400°С (Кременчук).

Найвищі температури спостерігаються в липні, найнижчі – в січні.

В окремі дні липня-серпня температура повітря може досягти 36-38°С, а в січні-лютому знижується до 34-35°С. Таким чином, річне коливання температури відносно невелике і не перевищує 70-73°С, що характерно для помірно континентальної зони.

Вегетаційний період, тривалість якого визначається кількістю днів з середньодобовою температурою вищою за 5°С, становить у першому районі 195-200, у другому 200-205, у третьому 205-210 днів.

За середніми багаторічними даними промерзання грунту починається в листопаді, відтавання – в березні.

Глибина промерзання грунту за зимовий період коливається в таких межах: середня – 61-70 см, найбільша – 87-114 см, найменша – 25-46 см.

Безморозний період триває 155-175 днів.

Середні річні суми опадів становлять 459-555 см, зменшуючись у напрямку з півночі на південь, із заходу на схід, при цьому 68-72% їх припадає на теплий період року, тобто на квітень-жовтень. У посушливі роки особливо мало опадів у травні.

На Полтавщині сніг випадає в середньому з 15 грудня, рідко в першій половині жовтня. Середня висота снігового покриву поступово збільшується до кінця лютого, досягаючи 9-14 см і лише на півдні області не перевищує 6 см. Сходить сніг пересічно в третій декаді березня.

Відносна вологість повітря в період вегетації не падає звичайно нижче 48-69%, що зумовлює порівняно незначне випаровування вологи з грунту.

Рельєф

Територія області знаходиться в межах Придніпровської низини, поверхня її похилена на південний схід. У цьому ж напрямку течуть і річки. Долини їх розміщені паралельно, в них круті праві і положисті, ускладнені терасами  ліві  береги.  Виняток  спостерігається  лише в  долині  річки  Псла, що вище є. Яреськи підмиває свій лівий крутий берег. Це явище пов’язане з соляною тектонікою.

На території області виділяються такі геоморфологічні елементи: плато, високі пліоценові тераси, високі лесові тераси, низькі лесові тераси, піщані борові тераси, сучасні заплавні тераси.

Кожний з цих геоморфологічних елементів виразно індивідуалізований не лише морфологічно (за рельєфом), але й геологічною будовою, умовами зволоження, ґрунтоутворюючими породами, рослинністю і грунтовим покривом.

Плато займає найбільш підвищені вододільні міжріччя, розділені широкими річними долинами з стародавньою, добре вираженою водно ерозійною мережею ярів, балок і прохідних долин.

У межах області плато діляться на чотири райони: Удай-Сульський, Сула-Хорольський, Хороло-Псольський, Псьол-Ворсклянський.

На території області добре розвинені тераси в долинаха усіх місцевих річок. У долинах Дніпра і його головних приток виділяється 9 терасових рівнів: заплава, борова, або піщана, Трубізька, Переяславсько-Черкаська, Білопільсько-Чупахівська, Градизька, або Яготинська, Бурлуцька, Новохарківська, Іванівська тераси.

Характер рельєфу певною мірою визначає напрямок ґрунтоутворення в минулому і впливає на сучасні його процеси.

Достатній природний дренаж більшої частини області, викликаний розчленованістю поверхні, зумовив відсутність на плато гігроморфних грунтів, а загальна розчленованість поверхні – поширення різної міри еродованих відмін.

З рельєфом пов’язано розповсюдження в минулому на територію області лісів, а звідси і опідзоленість грунтів.

Грунтовий покрив

Важливим фактором грунтоутворення є материнські породи. Мінералогічний, хімічний і механічний їх склад значною мірою зумовлюють фізико-хімічні і фізичні властивості грунтів.

Найбільш розповсюджені четвертинні породи еолового і водного походження. До перших належать леси, до других – лесовидні суглинки, давні та сучасні алювіальні відклади.

Леси є основною і найціннішою ґрунтоутворюючою породою, ними вкрита майже вся територія області, за винятком річкових долин і борових терас. Присутність у них значної кількості карбонатів кальцію і багатий мінеральний склад сприяють нагромадженню в грунтах значної кількості перегною і поживних елементів. Успадкували ці грунти і сприятливі фізичні властивості.

Лесовидні суглинки поширені на річкових терасах. За морфологічними і мінералогічними ознаками вони мало чим відрізняються від типових лесів. Лесовидні суглинки шаруваті: нижні шари їх часто оглеєні і засолені легкорозчинними солями, наявність яких є причиною засолення грунтів на терасах.

Механічний склад ґрунтоутворюючих порід має велике значення в утворенні важливих агрофізичних властивостей грунтів.

Грунтові води

Кожний геоморфологічний елемент (плато, тераси) має свій специфічний  водний режим і різний склад підґрунтових вод.

Рівень залягання підґрунтових вод залежить, перш за все,  від  кліматичних  умов  і   ступеня   розчленування  місцевості,  що відіграє   роль
природного дренажу. Значний вплив на формування горизонту підґрунтових вод і ступінь їх мінералізації має також характер літоологічного складу материнських і підстилаючи порід.

На плато, давніх терасах та схилах, покритих лесовими породами, підґрунтові води залягають на глибині 10-40 м від поверхні і на процеси ґрунтоутворення не впливають.

На терасах рік підґрунтові води залягають порівняно на великій глибині (4-10 м), наближаючись до поверхні в плоских зниженнях (до 2,5-3 м). З цим пов’язано утворення гігроморфних грунтів.

Великий вплив на ґрунтоутворення мають підґрунтові води в заплавах річок. У цих місцях вони залягають близько поверхні (0,3-1 м) або виходять назовні, зумовлюючи утворення лучних, болотних грунтів, торфовищ.
Неглибоке залягання мінералізованих підґрунтових вод у заплавах, а також низьких лесових річкових терас зумовлює майже суцільне засолення і солонцюватість грунтів.

Підземні (артезіанські) води на території області залягають на значній глибині і безпосередньо у процесах ґрунтоутворення участі не беруть.

Рослинність

Оскільки територія області розташована в межах Лівобережного Лісостепу і частково Центрального Степу, в минулому була покрита широколистяними лісами і лучно-степовою рослинністю, що мало вирішальне значення в формуванні грунтового покриву.

Ліси, переважно дубові, були суцільно поширені в північно-західній найбільш розчленованій частині області (міжріччя Удай-Сула), а також на правобережжі рік Ворскли, Псла, Хоролу. На заході, в центральній частині і на півдні області переважала лучно-степова рослинність, хоч ліси і тут займали значні площі.

Масиви, зайняті в минулому природною лучно-степовою рослинністю, тепер майже повністю розорані. Найпоширенішими деревними породами на ділянках не придатних для розорювання (крутих схилах балок та річкових долин) і на масивах, що належать до земель державного лісового фонду є: дуб з домішкою клена, ясена, липи, берези, береста, в’яза, дикої яблуні та груші. З чагарника поширені: ліщина, шипшина, терен. На зниженнях росте вільха, тополя, осокір, верба, на борових терасах – сосна.

На заболочених луках переважають різні види осок і ситників, очеретів, а також болотного різнотрав’я. 

Грунтовий покрив

Грунтовий покрив області відзначається великою строкатістю. Складним взаємовпливом лісової і степової рослинності, а також різноманітністю рельєфу поверхні, грунтового зволоження, строкатістю ґрунтоутворюючих порід та виробничою діяльністю людини пояснюється утворення різних генетичних груп грунтів. А саме: дерново-підзолисті на давньоалювіальних відкладах, опідзолені переважно на лесових породах, реградовані переважно на лесових породах, чорноземи неглибокі лісостепові переважно на лесових породах, чорноземи глибокі   переважно   на   лесових   породах,  чорноземи   звичайні  переважно  на лесових породах, чорноземи залишково солонцюваті переважно на лесових породах, лучно-чорноземні переважно на лесових породах, лучні грунти на  делювіальних  і  алювіальних   відкладах,   лучно-болотні   на   алювіальних   і делювіальних відкладах, болотні і торфово-болотні на різних породах, торфовища, солонці, солоді, дернові, виходи порід.

В загальному земельному фонді орні землі становлять 61,2%, сади – 1,3%, сіножаті – 5,3%, пасовища – 5,1%, інші землі – 27,1%.

Природно-сільськогосподарське районування 

Відповідно до уточненої Схеми природно-сільськогосподарського районування у межах Полтавської області виділяються дві природно-сільськогосподаські зони: Лісостепу і Степу. Ієрархічну підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів області наведено в таблиці природно-сільськогосподарського районування Полтавської області.

Ієрархічна підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів Полтавської області

 

Бали бонітетів грунтів (Полтавська область)

Назва сільськогосподарських угідь Природно-сільськогосподарські райони
0203095302 0203095303 0203095304 0203095309 0203095310 0203115301 0203115305 0203115306 0203115307 0203115308 0303035311 0303035312
Рілля (Перелоги) 39 30 45 49 42 59 43 46 46 50 55 42
Багаторічні насадження 31 17 41 45 38 54 45 42 42 58 38 41
Сіножаті 19 10 11 17 18 26 23 28 26 24 23 20
Пасовища 14 15 20 19 20 33 23 24 25 29 29 14