ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Миколаївська область

Загальна характеристика

Миколаївська область розташована на півдні України в басейні нижньої течії річки Південний Буг. Площа області становить 24,6 тис. км². Площа земель сільськогосподарського призначення складає 2059,9 тис. га. 

На заході межує з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською, а на південному сході з Херсонською областями. На півдні омивається водами Чорного моря.

Адміністративно-територіальний устрій

Миколіївська область утворена 22 вересня 1937 року. Адміністративний центр області - місто Миколаїв. Населення області становить 1148,1 тис. осіб.

У складі області: районів – 19, районів у містах – 4, населених пунктів - 728, у тому числі: міст - 8, з них: міст обласного значення – 5, міст районного значення – 3, селищ міського типу – 11, сільських населених пунктів - 709, з них: селищ - 57, сіл - 652.

У системі місцевого самоврядування: районних рад – 19, міських рад – 9, селищних рад – 15, сільських рад - 273.

Рельєф

У геоморфологічному відношенні північна частина Миколаївської області знаходиться в межах таких структур: її західна частина – в підобласті 
Балтської алювіально-дельтової рівнини, її східна частина – в підобласті Центральнопридніпровської денудаційної височини; південна частина області - в підобласті Північно-Причорноморської денудаційної рівнини, а крайній південь області займає Південно-Причорноморсько-Приазовська прибережно-морська і дельтова рівнина.

В цілому територія області являє собою рівнину, яка поступово знижується з півночі на південь до Чорного моря (висота 20-40 м). Здебільшого територія відноситься до Причорноморської низовини; північна частина знаходиться в межах відрогів правобережної Придніпровської височини (висота до 240 м), сильно розчленованої сіткою ярів, балок і річкових долин. Найвища точка (255,6 м) розташована на північний схід від села Єлизаветівка 
Братського району. Широкі міжирічні простори характеризуються наявністю обширних округлих знижень («поди»), які навесні заповнюються водою і утворюють тимчасові озера. 

Кліматичні умови

Клімат території області помірно-континентальний. Літо спекотне, вітряне, з частими «суховіями»; пересічна температура липня +21,6, +22,8 °C. Зима малосніжна, порівняно нехолодна; пересічна температура січня −4-5 °C. Період з температурою понад +10 °С становить 180-185 днів. Сума активних температур складає 3050-3390° на рік.

Річна кількість опадів коливається від 300-350 мм на півдні до 450 мм на півночі області. Максимум їх випадає влітку, переважно у вигляді злив. 
Вегетаційний період в середньому триває близько 210 діб. Висота снігового покриву 9-11 см.

Поверхневі води

На території області протікають 85 річок завдовжки 10 км. Основна річка - Південний Буг, з притоками Інгулом, Кодимою, Синюхою, Чичиклією, Мертвоводом. Південий Буг судноплавний від м. Вознесенська до гирла. Річки живляться сніговими (80 %) та підземними водами (понад 10 %). 
Споруджено 1108 ставків і 44 водосховища.

Чорноморське узбережжя області порізане лиманами (Бузький, Березанський, Тилігульський).

Ґрунтовий покрив

Серед зональних типів грунтів у північній частині області переважають чорноземи типовы та чорноземи звичайні, середньо- та малогумусні; у південній частині – чорноземи південні, а на крайньому півдні області - темно-каштанові слабо- та середньосолонцюваті грунти. В заплавах річок розвинені алювіально-лучні, в подах – лучні осолоділі грунти. Зстрічаються солонці, солонцювато-осолоділі ґрунти, заболочені плавні і торф’овища. 
У прирічкових і приморських районах поширені піщані і супіщані ґрунти, місцями з переходом в сипучі піски.

Рослинний світ

Північно-західна частина області лежить у межах Східно-Європейської лісостепової геоботанічної провінції, південна та південно-східна частини – у межах Причорнноморської (Понтичної) степової геоботанічної провінції.     Природна рослинність переважно різнотравно-типчаково-ковилова (збереглася лише на схилах балок), на півночі є невеликі масиви байрачних лісів (по долинах річок). Ліси займають 2,3 % території Миколаївської області. 
Основні лісоутворюючі породи – дуб, ясен, в’яз, клен, липа.

У лісостеповій частині ростуть чагарникові зарості з терну колючого, глоду, шипшини (на схилах долин і балок), верби, осики, ясеня, чорної вільхи (в заплавах річок), насадження сосни, верби гостролистої, аморфи кущової, наскельні діброви з дуба звичайного, клена польового, липи, груші, чагарникові зарості з клена татарського, глоду, гордовини, скумпії (на гранітних відслоненнях); у степовій частині поширені бородач звичайний, чебрець (на схилах балок), різнотравно-пирієві та солончакуваті луки (на днищах балок), келерія лопатева (на вапнякових схилах), пирій повзучий (у заплавах річок), асоціації пирію подового з гірчаком і хріном (у подах).

На узбережжях лиманів ростуть солонець європейський трав’янистий, содник, курай содовий, покісниця велетенська, покісниця Біликова, айстра степова, на піщаних аренах – дубові та березові гайки, вербово-шелюгові зарості, ковила дніпровська, костриця Беккера, житняк Лавренків.

Природно-сільськогосподарське районування

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» від 7 лютого 2018 р. № 105 було створено Cхему (карту) природно-сільськогосподарського районування земель Миколаївської області.

Відповідно до Методичних рекомендацій нами уточнено межі природно-сільськогосподарських таксономічних виділів (таксонів).

У сучасних умовах як елементарну одиницю природно-сільськогосподарського районування доцільно розглядати територію сільських (селищних, міських) рад, що характеризується більш-менш сталими межами, на відміну від землеволодінь та землекористувань, які базуються на орендних відносинах та приватній власності на землю і є не сталими. 

При виділенні природно-сільськогосподарських районів ми дотримувалися таких вимог, як:

поєднання меж районів із межами територій місцевих громад;

у межах районів кожна окрема агровиробнича група грунтів повинна відзначатися подібністю процесів грунтоутворення, зумовлених генетичною однорідністю, гранулометричним складом, ступенем їхньої окультуреності, впливом негативних процесів (ерозія, дефляція, заболочування тощо), динамікою гідрологічного режиму в зонах зрошення та осушення;

кількість сільських (селищних, міських) рад, які входять у район, має бути достатньою для опрацювання статистичної інформації, тобто, як правило, не менше 15.

Відповідно до створеної Cхеми (карти) природно-сільськогосподарського районування земель Миколаївська область розташована в межах чотирьох природно-сільськогосподарських зон – Лісостепу, Степу, Степової посушливої та Сухостепової. Ієрархічну підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів області наведено в таблиці та на Cхемі природно-сільськогосподарського районування Миколаївської області 

На території області природно-сільськогосподарські зони розміщуються із півночі на південь у вищезазначеному переліку. В цьому ж напрямку наростає ксероморфність клімату, змінюються структура ґрунтового покриву, а також ландшафтний устрій, що зумовлює й обов’язкову диференціацію ґрунтозахисних та інших заходів.

Ієрархічна підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів Миколаївської області


 

Бали бонітетів грунтів (Миколаївська область)

Назва сільськогосподарських угідь Природно-сільськогосподарські райони
0202074801 0302024802 0302024803 0302024804 0402024805 0402024806 0501014807
Рілля (Перелоги) 51 49 44 40 35 34 29
Багаторічні насадження 48 47 20 37 31 30 27
Сіножаті 27 36 48 42 0 24 27
Пасовища 37 36 34 29 24 26 22