ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Львівська область

Загальна характеристика

Львівська область розташована на північному-заході України. Площа області становить 21,8 тис. км². Площа земель сільськогосподарського призначення складає 1298,6 тис. га. 

Межує з Волинською, Рівненською, Тернопільською, Івано-Франківською та Закарпатською областями України, має вихід до державного кордону з Республікою Польща 

Адміністративно –територіальний устрій

Львівська область утворилась 27 листопада 1939 року після анексії Західної України Радянським Союзом за Пактом Молотова–Ріббентропа. Населення області становить 2532,2 тис. осіб.

У складі області: районів - 20, у місті Львові - 6, населених пунктів - 1928, у тому числі: міст - 43, з них міст обласного значення – 9, міст районного значення -34; селищ міського типу - 31; сільських населених пунктів - 1713, у тому числі селищ - 0, сіл -1713.

У системі місцевого самоврядування: районних рад – 20, місцевих рад – 44, селищних рад – 31, сільських рад – 590.

Рельєф

Територія Львіської області має складну тектонічну та геологічну будову, а тому має не менш складний та різноманітний рельєф. Північ області частково відноситься до південного пасма Волинської височини і Малого Полісся; середня частина – до Лісостепу, де виділяються пасма Розточчя, Гологір, Вороняки, Опілля та крайної західної частини Подільської височини. Далі на південь розташоване Карпатське передгір’я та, власне, Карпати. Вони представлені Бескидами. Південний кордон області збігається з Верховинським Вододільним хребтом.

Територією області проходить Головний Європейський вододіл басейнів Балтійського та Чорного морів.

Південне пасмо Волинської височини – це невисоке (до 290 м) хвилясте підвищення, що розділене на окремі частини асиметричною долиною р. Західний Буг. У височину врізаються долини коротких приток р. Західний Буг. З південного боку височина закінчується виразним прямолінійним уступним зниженням до Малого Полісся.

Мале Полісся  - це внутрішня котловина у межах Волино-Подільської височини. Це найрівніша територія в межах області, особливо, центральна смуга Малого Полісся. В його межах діапазон абсолютних висот коливається від 187 до 330 м, що не дозволяє відносити його до низовини. Окраїнні частини (з усіх сторін) припідняті і слабо хвилясті.

Подільська височина розташована в центральній частині області (співпадає з південною окраїною Східно–Європейської плити) створюючи своєрідний пояс. Тут виділяється окрема височина – Розточчя та пасма Гологори і Вороняки. Від цих високих пасм територія на південь поступово знижується, тут вона достатньо розчленова і заліснена. 

Лісисте Розточчя з абсолютними відмітками 360-390 м, стрімкими схилами опускається до Малого Полісся та горбогірного Опілля. Добре виділяється  Львівське плато з відмітками більше 400 м. 

Область Розточчя і Опілля характеризується фізико-географічними особливостями, які свідчать про належність її до широколистянолісової зони. Тут поширені буково-дубові ліси на сірих лісових грунтах, а також хвойно-широколистяні ліси на дерново-підзолистих грунтах, острівне поширення мають лісостепові ландшафти на лесових рівнинах. Через це ландшафтна структура Розточчя і Опілля характеризується різноманітністю та поєднанням контрастних природно-територіальних комплексів.

Перехід від Подільської височини до Передкарпаття, яке теж є височиною, малопомітний. Передкарпаття розчленовано річковими долинами з панівними абсолютними висотами 300-500 м. Тут переважають ландшафти передгірських акумулятивно-денудаційних височинних рівнин із значною диференціацією ландшафтних територій, яка зумовлена геоморфологічною будовою та різноманітністю грунтово-рослинного покриву.

Зовнішні Карпати в межах області представлені Східними Бескидами. Від Передкарпаття область відокремлюється уступом в 200-400 м. Це низькі і середньо-висотні, як правило, асиметричні, гірські хребти. Найвища вершина г. Пікуй (1405 м) на межі з Закарпатською областю. Основними ландшафтними територіями є: низько гірські-горбисті і середньовисотні моноклінальні хребти та котловинно-терасові ульговини.

Кліматичні умови

Клімат області помірно континентальний і характеризується визначальним впливом атлантичних вологих мас та східних Карпат. Літо тепле, вологе, досить суха осінь, відносно м’яка зима з частимми відлигами, прохолодна весна. Середня температура повітря січня в Малому Поліссі - 4,2 °C, на Подільській височині - 4,7 °C, у Передкарпатті – 6,1 °C, у Карпатах - 6,6 °C, липня відповідно + 17,5 °C, +18,7 °C, +18,0 °С, +16,0 °C. Середньорічна кількість опадів в малому Поліссі сягає 720 мм, на Подільській височині – 640-740 мм, в Передкарпатті - 690-770 мм, в горах до 1000 мм. Розподіл опадів на протязі року досить нерівномірний. Найбільше їх припадає на літні місяці – 65 % загальної кількості. 

На більшій частині території області кількість опадів переважає над випаровуванням. Так, гідротермічний коефіцієнт вегетаційного періоду за травень–вересень в Малому Поліссі становить 1,6-1,8, на Подільській височині – 1,5-1,8, в Передкарпатті -1,8-2,0, в Карпатах (Бескиди) – 1,8-3,8. Це є однією з причин значного поширення навіть на вододілах перезволожених поверхнево-оглеєних грунтів.

Поверхневі води

Через область проходить Головний Європейський вододіл між басейнами Балтійського (річки західної частини області) та Чорного (річки східної частини) морів. Основні річки басейну Балтійського моря (в межах області) – Сян і Західний Буг (басейн Вісли), основні ріки басейну Чорного моря – Стир, Іква (басейн Прип’яті і відповідно Дніпра) та Дністер. Загалом територією Львівської області тече 8950 річок, з них 216 завдовжки понад 10 км кожна. Загальна протяжність річок – 16343 км. Найбільша кількісь річок належить до басейнів р. Дністер та р. Західний Буг, відповідно 5838 та 3213 річок.

Річки південної частини області протікають серед гір та північно-східних відрогів Східних Карпат. Тому є типово гірськими річками. Річки центральної та північної частини області належать до рівнинних річок. Джерелами живленя річок є талі снігові води, дощові та підземні води.

Високе стояння підґрунтових вод особливо в Малому Поліссі, в річкових долинах Передкарпаття, зумовило до утворення великих площ заболочених і перезволожених земель, значна частина яких охоплена меліоративними системами.

Грунтовий покрив

Контрастність природних умов Львівщини привело до формування складної структури грунтового покриву. В межах області зустрічаються різноманітні ґрунтоутворюючі та підстелаючі породи, на яких утворились мінеральні та органогенні грунти. Серед типів грунтотворення домінують наступні: дерновий, підзолистий, чорноземоутворення, буроземний та болотний (оглеєння та торфоутворення). 

Найбільш різноманітними за ознаками і мінливими у просторі є грунти рівних територій.

На височинах, вкритих лесовидними суглинками, сформувались сірі опідзолені та темно-сірі опідзолені грунти, чорноземи опідзолені та вилугувані.

Близько 15 % території області (Мале Полісся) зайнято дерново-підзолистими  грунтами на давньо-алювіальних, водно-льодовикових і делювіальних відкладах. Дерново-підзолисті глейові грунти поширені серед дерново-підзолистих у зниженнях. На крейдових і мергельних виходах в межах Малого Полісся сформувались дернові карбонатні грунти.

В передкарпатській частині області поширені дерново-підзолисті та підзолисто-дернові поверхнево-оглеєні грунти.

В Карпатській частині області сформувались буроземи та дерново-буроземні грунти на елювії та делювії гірських порід.

Гірсько-лучні і гірсько-торфові грунти поширені на безлісих поверхнях хребтів Бескид.

В балках, долинах річок переважають дернові грунти, в залавах і зниженнях рельєфу сформувались болотні і торфово-болотні грунти.

Рослинний світ

Львівська область лежить в межах Центральноєвропейської широколистянолісової геоботанічної провінції та Східно-Європейської геоботанічної широколистянолісової провінції. До першої відносяться: Балтійська та Східнокарпатська гірська, до другої - Західноукраїнська та Поліська.

Сучасний рослинний покрив області сильнозмінений лісогосподарською та сільськогосподарською діяльністю людини. У зв’язку з цим можна стверджувати, що сучасний рослинний покрив в значній мірі не відповідає умовам природного саморозвитку. Лише на невеликих площах збереглися природно (умовно) ліси. А лучно–степова рослинність – на дуже обмежених ділянках. Краще збереглись лучні та болотні угруповування.

Лісова рослинність і зараз є найпоширенішим типом. Найбільші площі ліси займають в Карпатах, особливо в середньогірській частині, а також на горбогірних височинах і піщаних рівнинах. Різноманітність лісів представлені такими типами: від сухих соснових бурів до сирих вільшин (ольси) і дуже широким видовим складом: дубові, букові, грабові, смерекові, ялицеві, соснові, липові та вільхові. Загальна лісистість області становить 28,5 % від усієї території.

Львівщина має велику площу природних кормових угідь, серед яких переважають низинні луки, де домінує вологолюбне різнотрав’я та різні види осок. На мезотрофних луках з середніми абсолютними висотами мають місце рослинні угрупування, в яких відбуваються збільшення сухолюбних видів: ковила, дзвінець, відкасник татарнолистий. Часто вони поєднуються з сухолюбними чагарниками.

В горах луки злаково-різнотравні. Використовуються як високопродуктивні сінокосні угіддя. Луки зі змитим грунтовим покривом  і пасовищами вкриті білоусом стиснутим.

Природно-сільськогосподарське районування

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» від 7 лютого 2018 р. №  105 було створено Cхему (карту) природно-сільськогосподарського районування земель Львівської області.

Відповідно до Методичних рекомендацій нами уточнено межі природно-сільськогосподарських таксономічних виділів (таксонів).

У сучасних умовах як елементарну одиницю природно-сільськогосподарського районування доцільно розглядати територію сільських (селищних, міських) рад, що характеризується більш-менш сталими межами, на відміну від землеволодінь та землекористувань, які базуються на орендних відносинах та приватній власності на землю і є не сталими. 

При виділенні природно-сільськогосподарських районів ми дотримувалися таких вимог, як:

поєднання меж районів із межами територій місцевих громад;

у межах районів кожна окрема агровиробнича група грунтів повинна відзначатися подібністю процесів грунтоутворення, зумовлених генетичною однорідністю, гранулометричним складом, ступенем їхньої окультуреності, впливом негативних процесів (ерозія, дефляція, заболочування тощо), динамікою гідрологічного режиму в зонах зрошення та осушення;

кількість сільських (селищних, міських) рад, які входять у район, має бути достатньою для опрацювання статистичної інформації, тобто, як правило, не менше 15.

Відповідно до створеної Cхеми (карти) природно-сільськогосподарського районування земель у межах Львівської області виділяються дві природно-сільськогосподарські зони: Полісся, Лісостепу і одна Карпатська Гірська область. Ієрархічну підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів області наведено в таблиці та на Cхемі природно-сільськогосподарського районування Львівської області.
На території області природно-сільськогосподарські зони та гірська область розміщуються з півночі на південь у вищезазначеному переліку. В цьому ж напрямку наростає ксероморфність клімату, змінюється структура ґрунтового покриву, а також ландшафтний устрій, що передбачає і відповідну диференціацію грунтозахисних заходів.

Ієрархічна підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів Львівської області

 

Бали бонітетів грунтів (Львівська область)

Назва сільськогосподарських угідь Природно-сільськогосподарські райони
0101034605 0101034606 0101034607 0101034608 0201014601 0201034602 0201034603 0201034604 0601014609 0601014610 0602034611
Рілля (Перелоги) 15 25 30 54 38 31 48 28 17 20 10
Багаторічні насадження 9 22 20 9 38 25 35 26 13 15 11
Сіножаті 11 22 25 33 33 23 37 18 15 18 11
Пасовища 11 20 23 36 32 27 41 21 15 15 10