ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА (ВСЕУКРАЇНСЬКА)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(портал працює в дослідному режимі)

Івано-Франківська область

Загальна характеристика

Івано-Франківська область розміщена в географічному центрі Європи, на південному заході України, на стику двох великих природно-географічних підрозділі — Східноєвропейської рівнини та Українських Карпат. Площа області становить 13,9 тис. км², що становить 2,4 % площі території України. Конфігурація площі області має ромбоподібну форму, діагоналі якого проходять з півночі на південь та з заходу на схід і мають приблизну довжину 200 і 150 кілометрів відповідно. Івано-Франківська область межує із Закарпатською, Львівською, Тернопільською та Чернівецькою областями України. На крайньому півдні має державний кордон протяжністю 50 км з Марамуреським повітом Республіки Румунія.

Клімат

Івано-Франківська область характеризується помірно-континентальним кліматом, який формується під впливом повітряних мас, які приходять з Атлантичного океану. Із заходу проникають теплі зимою і прохолодні літом, завжди вологі повітряні океанічні течії, які створюють клімат із стійким зволоженням, м’якою досить вологою зимою і помірним теплим літом. Кліматичні умови області дуже різноманітні. Це пояснюється не лише складністю рельєфу (гори, височини, рівнини, річкові долини та інше), але й наявністю великих масивів лісів. Середня температура найхолоднішого місяця – січня становить мінус 5-6 ˚С. Абсолютний мінімум температури – мінус 32-36 ˚С. Найтеплішим місяцем року є липень. Середня його температура становить 18-19 ˚С. Середньорічна температура повітря становить +6,7 ˚С. На території області виділяють чотири агрокліматичні райони: 1) Наддністрянський агрокліматичний район; 2) Південно-східний агрокліматичний район; 3) Передгірський агрокліматичний район; 4) Гірський агрокліматичний район.

Геологічна будова

В геоструктурному відношенні територія області ділиться на :

• північно-східну частину Покуття, що являє собою південно-західну окраїну Руської платформи, складеної з докембрійських кристалічних порід, перекритих відкладами палеозою і мезозою;

• південно-західну частину, що входить в межі Складчастої зони Карпат;

• територія між Карпатами і краєм Руської платформи, зайнята тектонічною зоною, - Передкарпатським передгірним прогином;

У геологічній будові області беруть участь докембрійські кристалічні породи та відклади палеозою, мезозою та кайнозою. Кристалічні породи представлені кварцитовими сланцями, гранітами та гнейсами. Зверху вони покриті третинними відкладами - серією піщано-глинистих відкладів, далі йдуть четвертинні відклади — леси і лесовидні суглинки. Палеозойська група відкладів поширена у Карпатах південно-сіхідній частині і в підненно-західній окраїні Руської платформи. За літологічним складом — це переважно осадочно-метаморфічні породи: кварцити, глинисті сланці і пісковики. Більшість гірських хребтів складається з порід флішу, верхні шари якого мають потужний шар магурських пісковиків. Мезозойська група відкладів на території області зустрічається частіше і являє собою переважно нашарування усіх трьох систем — тріасу, юри і крейди. Відклади тріасової системи представлені товщею сірих доломітів і вапняків. Юрська система представлена крейдяними відкладами у вигляді мергелів, вапняків, сланців, пісковиків, глин, доломітових вапняків й дрібногалечникових конгломератів. Кайнозойська група відкладів представлена поширенням нашарувань третинної і четвертинної систем. Третинна система поділяється на палеоген і неоген. Тут зустрічаються пісковики, сланці, мергелі, вапняки, глини. Четвертинна система представлена четвертинними відкладами, що займають зону лісостепу і представлені лесами та лесовидними суглинками. 

Породи всіх попередніх геологічних періодів перекриті товщею четвертинних відкладів, різних за літологією, механічним складом і генезисом алювіально-делювіальними, делювієм і лесовидними суглинками, які є грунтоутворюючими породами.

Геоморфологічна будова

Територія області займає частину Лісостепу, Карпатського передгіря і Карпат. Місцевість області в орографічному відношенні ділиться на дві частини: велику — північно-східну хвилясто-рівнинну і меншу південно-західну гірську. В рівнинній частині області висоти коливаються від 250 до 400 м, у гірській частині — Карпатах — в межах 1000 — 1500 м, над рівнем моря. Окремі гірські вершини мають висоти понад 2000 м: Говерла, Піп Іван.

На півночі в південно-східному напрямку рівнини прорізується долиною Дністра. Тут найбільш знижені заплави з абсолютними висотами в західній частині близько 200 м. Нижче на південний захід вони спадають до 140 м. На території області також розрізнють ерозійний рельєф дочетвертинного і четвертинного віків. Дочетвертинний рельєф зберігся на деяких вершинах гір і підвищенних вододільних формах рівнин, належить до денудаційного рельєфу. Тут на поверхнві залягають корінні породи — пісковики, кварцити, вапняки й інші. Нижній денудаційний рівень представлений уривками терасовидної поверхні. Всі ці місця покриті суглинково-щебенюватим елювієм. 

У рівнинній частині до денудаційного рівня належать поверхні вододілів Лісостепу. Вони простягаються вздовж вододільних ліній. 

В четвертинний час на всій території області утворився ерозійно - денудаційний рельєф. У горах, де висоти значні, розвинулася лінійна ерозія. Глибина розчленування коливається від 200-300 м, до 700-1000 м. Схили переважно крутизною 10-25. Гірські хребти — вузькі, заокруглені. Нижче гребеневих ліній переважають гравітаційні схили, урвища крутизною 40. Нижче стінок урвищ поширені осипні шлейфи із щебеню і глиб, що заповнені суглинком. В основі цих схилів поширені шлейфи, які характеризуються зсувами і площинним змивом. 

На відмінну від Карпат, рівнинна частина має схили лише там, де утворилася долинно-балочна сітка. На вододілах переважають вирівняні поверхні. Велика амплітуда коливання, схильність порід до ерозії та денудація обумовили формування крутих схилів із зсувами. Схили спадають під кутом 10-15 і 15-20, особливо в бік Дністра. На рівнинах і в передгірї поширені зсувні схили. Великі яружні форми рельєфу зустрічаються на схилах Дністра, днища їх переважно задерновані. Яри поширені також на схилах інших річок і балок, особливо в північній частині. На території східної частини області, близько до донної поверхні, залягають гіпси, вапняки, покриті неглибоким шаром лесовидних суглинків. Тут переважно формується карстровий рельєф. Найбільш поширені карстрові форми рельєфу між Тлумачем та Городенкою. Карстрові воронки мають лійкоподібну і чашеподібну форми. Воронки розміщуються групами. В таких місцях рельєф особливо нерівний — западинко-хвилястий.

Рослинність

Природна рослинність області представлена гірськими, передгірськими і лісостеповими луками та пасовищами, а також деревною рослинністю. Гірські луки і пасовища Карпат поділяються на луки гірсько-лісового поясу на пологих і спадистих схилах та луки гірсько-лісового поясу на крутих схилах. У цих поясах поширені біловус, костриця червона, щавель альпійський, костриця лучна, осокам вічнозелена, чорниця, конюшина гірська, деревій звичайний, з дерев — бук, ялиця, ялина та інші. 

Передгірна частина зони Карпатського передгір’я представлена заплавними та низинними луками, зустрічаються також суходільні луки. В рослинному покриві переважають із злакових — пирій повзучий, стоколос безостий, мітлиця біла; із різнотрав’я — подорожник, вероніка та інші, з чагарникових — щелюга, верба тритичинкова; із осокових — струнка, рання; з трав’янистих видів — подорожник, тонконіг вузьколистий та інші.

За ступенем зволоження заплавнні і низинні луки бувають сухі та свіжі, вологі, заболочені і верхові болота. Площі, які представленні болотами, характеризуються постійним надмірним зволоженням з болотною рослинністю та мохами. Значна площа зайнята деревно-листяною рослинністю. Тут зустрічаються бук, дуб, граб, береза, липа, вільха та інші.

В лісостеповій зоні — Придністров’ї — луки представленні суходільними невеликими ділянками сінокосів і пасовищ. У травостої сухих лук переважають різнотравно-злакові: м’ятник лучний, тимофіївка лучна, костриця червона, пирій повзучий.

Грунтовий покрив

Грунтовий покрив Івано-Франківської області дуже різноманітний. Найбільш поширеними грунтами відповідно до природної зональності в лісостеповій зоні є опідзолені грунти та чорноземи. 

В зоні карпатського передгір’я переважають дерново-підзолисті і дернові. В межах поширення гірського рельєфу, в Карпатах, виділяється група гірських грунтів — бурі гірсько-лісові, дерново-буроземні. В гірській зоні, завдяки характеру грунтоутворюючих порід, переважають щебенюваті грунти.

В грунтовому покриві області значну частину займають серед чорноземів: чорноземи опідзолені та чорноземи лучні. Поширені також інтразональні грунти серед них виділяють лучні, лучно-болотні, болотні грунти, які зустрічаються окремими ділянками та масивами в усіх грунтово кліматичних зонах.

Основні проблема господарського використання грунтів пов’язані з протиерозійними заходами. 

Природно-сільськогосподарське районування

У межах Івано-Франківської області виділяють дві природно-сільськогосподарські зони: Лісостеп, Карпатська гірська область. 

Ієрархічна підпорядкованість природно-сільськогосподарських таксонів Івано-Франківської  області

 

Бали бонітетів грунтів (Івано-Франківська область)

Назва сільськогосподарських угідь Природно-сільськогосподарські райони
0201042601 0201052602 0201052603 0601012604 0601012605 0601022606 0602032607
Рілля (Перелоги) 38 38 58 28 16 37 10
Багаторічні насадження 37 27 42 16 14 15 4
Сіножаті 27 28 33 25 17 21 11
Пасовища 36 26 33 24 16 18 9